80-річчя з дня смерті Дюли Ійяса в Ужгороді відзначили камерною виставкою
У стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького з нагоди 80-річчя з дня смерті видатного ужгородського художника Дюли Ійяса організували камерну виставку, на якій представили чотири оригінальні роботи митця та архівні матеріали.
– Організувати цей захід надихнули дослідження відомої ужгородської журналістки, дрслідниці історії Ужгорода Тетяни Літераті, котра минулого року опублікувала статтю про життя Дюли Ійяса (Яцика), – повідомила під час вітальної промови завідувачка відділу історії та краєзнавства музею Валерія Русин. – Ми вирішили продовжити традицію, започатковану рік тому, і організовувати камерні виставки та інсталяції, щоб показати людям ті предмети та раритети, які досі не презентували. Завдяки таким заходам маємо можливість вивчати не лише економічне чи політичне життя нашого краю, але й мистецьке, відкривати через них цікаві речі з історії нашого краю.
Дюла Ійяс (Яцик) народився в Ужгороді 1 квітня 1874 року в родині промисловця, але не пішов по стопах батька. Змалку цікавився історією та мистецтвом. Свій творчий шлях розпочав як самоучка. Стверджується, що у 19-річному віці сам Шімон Голлоші, учнем котрого в Бая-Маре був Ійяс, відвіз юнака на навчання до Мюнхена.
Як зазначали мистецтвознавці 1940-х років, Дьюла Ійяс вважав своїм кумиром Мігая Мункачі, з яким мріяв зустрітися особисто. Цікаву історію про це розповіла провідний спеціаліст музею Василина Палінчак-Кутузова. На той час Мігай Мункачі жив у Мукачеві, тож Ійяс вирушив пішки з Ужгорода, щоб відвідати художника. Але, коли він туди дістався, виявилося, що Мункачі в той день виїхав до Будапешта. Це його засмутило, але він не здавався, почав довгу подорож до столиці. Але, коли він туди дістався, виявилося, що Мункачі вже там немає. Це дуже його засмутило, але водночас зміцнило відданість Дюли до живопису. Дослідники музею не знайшли записів про те, чи вони зрештою зустрілися.
На початку 20 століття Ійяс поїхав до Сполучених Штатів, де закінчив курси прикладного мистецтва в Cooper Union College у Нью-Йорку, а згодом працював ілюстратором для The New York Times та інших видань.
Життя в США цілком відповідало духу і характеру Дюли, тому невідомо, чому він зрештою вирішив повернутися на батьківщину в 1910 році.
Він прибув до Будапешта зі своїм багажем картин і одразу організував тур угорськими містами в напрямку Ужгорода. Угорські салони радо зустрічали художника-мандрівника. Тоді люди не подорожували так багато, як зараз, тому виставка Дюли Ійяса була своєрідною віртуальною подорожжю світом, адже на його полотнах немов оживали золотошукачі Аляски, іспанські танцюристи, затока Гудзон, канадські рибалки, карпатські пейзажі та багато іншого.
Протягом 1911 – 1913 років тогочасна преса регулярно повідомляла про індивідуальні виставки Дюли Ійяса в Ужгороді та Нїредьгазі, на яких автор виставляв понад 100 своїх робіт.
Повернувшись у рідне місто, Дюла вирішив організувати виставку і для жителів Ужгорода. В одному з приміщень реальної школи (нині середня школа №4), яке дирекція тимчасово надала художнику під майстерню, він виставив кілька десятків полотен і запросив на експозицію всіх жителів міста.
У рідному місті протягом 1913-14 років Ійяс працював учителем малювання та каліграфії в греко-католицькій підготовчій школі. З початком Першої світової війни в серпні 1914 року був мобілізований до армії і став військовим кореспондентом. У його доробку були роботи, що документували події, котрі відбувалися на Ужоцькому перевалі в 1915-1916 роках. Деякі з цих картин також представлені на виставці.
Ійяс планував певний час пожити в рідному місті і, якщо вдасться тут заробляти, не повертатися до США. Але Ужгород був бідним містом, де не звикли до виставок, тому подивитися на його картини приходило мало людей, не кажучи вже про те, що майже ніхто нічого не купував.
Між двома світовими війнами, будучи членом Мукачівського клубу художників (1921), Ійяс представляв свої роботи на групових виставках у Мукачеві, Берегові та Ужгороді. Пізніше він став членом закарпатського Товариства діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі під керівництвом Адальберта Ерделі, який у 1944 році згадує Ійяса як дуже плідного художника, імпресіоніста.
Дюла Ійяс помер 13 лютого 1943 року в 69-річному віці. Пізніше критики писали, що він був нетрадиційним художником, який встиг поповнити свій мистецький багаж у Нью-Йорку, Парижі та Мюнхені.
– Творчий і життєвий шлях митця, як і його мистецька спадщина, до кінця ще не досліджені. І це ще один привід продовжувати історичні дослідження протягом яких, сподіваємось, в подальшому вдасться знайти подальші матеріали про життя та творчу спадщину одного з видатних представників першого покоління закарпатської школи живопису, – зазначила очільниця відділу історії та краєзнавства музею Валерія Русин.
Виставка в краєзначому музеї в замку триватиме до 14 березня.
Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap
Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.
Підписатися