Алея пам’яті Небесної сотні на Львівщині заросла будяками

27 серпня разом з головою Спілки творчої інтелігенції Закарпаття Любов’ю Оленчук я перебувала на Дрогобиччині, де відбувалися урочистості з нагоди 160 річниці Івана Франка. До нашої жіночої компанії приєдналася ще одна мила жінка – Галина Гайдук. Утрьох ми поїхали до Нагуєвичів. Там відвідали Галявину казок, батьківську садибу Великого Каменяра, скульптурну композицію «Іван Франко і світова література» та ін. Пані Галина запропонували поїхати і подивитися дубовий ліс, в якому часто надихався на творчість і творив Франко. Проїжджаючи через занедбане поле, обабіч дороги ми побачили вказівник з написом «Алея пам’яті Небесної сотні».

– А де алея? – цікавлюся у Галини Андріївни.

– Це і є алея. Активісти посадили декілька молодих деревцях, серед яких бачимо липи, котрі погнулись, їх ледве видно із заростей, поставили бідненький вказівник з дерева – і забули. Нема кому доглядати алею – все заросло бур’янами, будяками, – констатувала факт дрогобичанка. Їй було прикро, що у такому стані алея. Та ще й у селі Франка, куди їздять туристи з різних куточків України та закордону!

У мене питання: невже на цьому галицький патріотизм вичерпався?! Я не прагну загострювати ситуацію чи когось звинувачувати, але ті, які перші беруть знамена в руки і всіх учать як треба жити, самі не можуть дати ради ось на такій невеликій ділянці роботи.

P.S. В мережі про Алею пам’яті Небесної сотні в Нагуєвичах жодної інформації не знайшла.

Тетяна Грицищук, фото автора