На Рахівщині у кожній хаті є так званий міні «генератор»

Від коли почались часті вимикання електроенергії, всі жителі Рахівщини згадали та витягли свої міні «генератори», які пилилися на горищах.

Мова йде про гасові, нафтові чи ще, як кажуть місцеві жителі, «керасінові» лампи.

Свічки швидкого горять, батарейки швидко сідають а світла немає по 12 і більше годин. Тож я згадала 90- ті роки. Тоді ми також сиділи без електропостачання по декілька годин на добу, а одного разу, ми жили у селі Богдан, це гірське село на Рахівщині, без світла два тижні.

В той час, нам в наше село проводили нову лінію електропостачання, навіть стовпи нові ставили, тому ми тихенько «раділи» і не обурювались. То тоді, я дуже добре пам’ятаю, що у кожній хаті світилися нафтові лампи.

Ось і тепер, ми без електропостачання, але зараз ситуація набагато гірша, адже в країні війна, я згадала про свій міні “генератор” (жартує). Витягнула лампу з поза шафи геть порошну та брудну за роки. Почистила, в ній навіть було трохи нафта. І ось у мене є в хаті світло.

Ще добре що можна налаштувати яскравість полум’я, в результаті чого лампа може світити сильніше або слабше, та ще й дуже економна., – розповідає пані Марія.

Зараз у нашому селі, нафтові лампи горять у кожній хаті.

Тільки ось нафту для лампи важко купити – каже пан Іван. Замовляємо у будівельному магазині. Та її так швидко розкуповують, що іноді не встигаєш її придбати. Тож чергуємо біля магазина.

Здавалося б, у такій лампі яка правильно називається “гасова лампа” немає нічого особливого, а насправді у 19 столітті вона відкрила нову епоху для людства. Саме така лампа це гордіть України. Спитаєте чому, і яке ж вона може мати відношення до гордості України? А от яке, ми дослідилита з відкритих джерел інтернету і зрозуміли що, її винайшли у Львові.

Сталось це ще далекого 1853 року. Справа в тому, що власник найбільшої у Львові аптеки “Під золотою зіркою” придбав у одного єврея декілька бочок нафтової ропи. Якимось чином його переконали, що з неї можна отримати горілку.

Чарувати над нафтою доручили двом фармацевтам – Янові Зегу та Ігнатієві Лукасевичу. Горілки вони так і не добули, але знайшли речовину, яка дуже гарно горіла і при цьому не залишала кіптяви. Це був гас. Речовина виявилась дуже займистою. Підвал декілька разів вибухав, але фармацевти не припиняли дослідів.

Місцевий бляхар дещо переробив для них олійну лампу так, щоб можна було регулювати довжину ґнота, а відповідно й потужність освітлення. Тоді одна лампа могла замінити 10 свічок.

Першу лампу фармацевти гордо вивішували ввечері біля дверей своєї аптеки, втім очікуваного ажіотажу не було. Тим не менше Ян Зег подав документи про винахід до Відня, звідки й отримав патент.

А от популяризували гасову лампу лікарі. Якось хірургам посеред ночі потрібно було провести термінову операцію з видалення апендикса. Не залишалось іншого виходу як випробувати гасову лампу. Пацієнта врятували, а лікарі розповіли всьому місту, що ця лампа не лише зручна, а ще й гігієнічна. Слава про львівський винахід швидко дійшла й до Відня.

Там теж почали її виготовляти небаченими масштабами, так що навіть стали називати віденськими лампами. А незабаром винахід поширився і на Штати – цього разу лампу перейменували на “американську”. Утім, настав час гордо заявити – гасова лампа – українська.

Олена Боднар