Зі свічками, акумуляторами та генераторами: як живе Закарпаття у темряві

Відключення світла завдають закарпатцям багато клопотів. Жити у сутінках у сучасному світі непросто. Та якби ще відключення відбувалися за графіком і люди могли собі планувати роботу, нарікань на ситуацію, що склалася, не було б так багато. Утім… найчастіше електроенергію відключають у зовсім несподівані миті, коли телефон розряджений, справи не зроблено. І це при тому, що у великої частини наших краян робота залежить від гаджетів та Інтернету.

Тож як живуть закарпатці у темряві? Як знаходять вихід із непростої ситуації в умовах блекауту? Які засоби для подачі струму купують? Чим займаються у сутінках?

Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Закарпатські підприємці мають ще більші збитки, ніж на початку війни

25-річна Марія Кадар із Хуста у декретній відпустці з маленькою дитиною. Чоловік у неї – підприємець. Генератор купив, але тільки для роботи. Вдома доводиться сидіти у романтичній атмосфері сутінок.

«Починаючи від жовтня, коли почали вимикати світло, у нас виникло чимало проблем. Передусім – із бізнесом. Усі наші друзі нарікають на збитки. Навіть не виробники, а продавці. У темряві ж у магазини мало хто заходить, а генератор купити по кишені далеко не всім, – каже «Карпатському об’єктиву» жінка. – Плюс проблема з готівкою. Банкомати, коли немає світла, її не видають, а розрахуватися карткою у магазині без електрики також не можна. Та й чи багато жінок підуть купувати собі кофтину, коли її не видно. Одним словом, підприємці мають ще більші збитки, ніж на початку війни».

До розмови долучається і чоловік хустянки Петро.

«У знайомих інкубатор. При тому, що яйця за ціною – золоті, все пішло «коту під хвіст». Світло вимкнули на 17 годин і про виводок можна забути. Товариш мало не плаче! У мене пекарня. Без світла працювати неможливо. Замісять тісто, воно підходить – треба ставити у печі. Якщо перестоїть – можна викидати. На щастя, пекарня невелика, але за генератор віддав 1600 доларів. Плюс, він «зжирає» дуже багато бензину. Випічка обходиться у рази дорожче, ніж раніше, а витрати при цьому ні мені, ні іншим ніхто не компенсує», – наголошує чоловік.

А Марія додає:

«Вдома в нас генератора немає. Аби не сиділи в темряві, чоловік підключає нам запасний автомобільний акумулятор. Та він освітлює лише одну кімнату. Немає світла, немає й води, бо не працює безбашенка. Крім того, котел також на електриці, тож сидимо з малою дитиною у прохолоді. Дитині їжу грію на свічках, бо мікрохвильова не працює, а плита в нас електрична. І це ще добре, що я не працюю і можу вибрати час, коли приготувати їжу і коли випрати одяг. Пральну машину в основному включаю лише вночі, бо тоді є світло. Одним словом, романтика», – переконує жінка.

Ручне прання та квартира у свічках

А от 72-річна Галина Михайлюк – із Мукачева із вимкнень електроенергії трагедії не робить, каже, що зіштовхується з цим не вперше.

«Зараз можна знайти вихід із будь-якої ситуації. Немає світла – не можу дивитися телевізор, але маю радіо на батарейках, слухаю музику. Крім того, діти купили павербанк, можу зарядити телефон, якщо розрядився і читати новини в Інтернеті. Попрати можна й руками, одягу в нас із чоловіком небагато», – запевняє вона.

Коли вимикають електрику, жінка запалює свічки.

«На свічках не заощаджую. Немає світла, розставляю їх у всій квартирі і запалюю. Така романтика! Мені подобається. Одночасно в мене горить два десятки свічок. Пригадую молодість, 90-ті роки. Тоді віялові відключення були по всій Україні. Ми також сиділи без світла і всі це сприймали, як нормальне явище. Звичайно, дратує, що тепер немає графіків… точніше, вони є, але їх рідко коли на практиці застосовуються. Добре, коли час людина може розпланувати. Але це більше стосується молоді. В мене діти та онуки… всі працюють із комп’ютерами. Для них це – трагедія. Немає світла – немає грошей. Хто скільки заробить у Інтернеті, стільки йому заплатять. От вони й бігають по місту в пошуках зарядки. Але не завжди, бо ноутбук кілька годин тримає зарядку, а Інтернет собі роздають із телефонів. Одним, словом, кожен викручується, як може, бо всі розуміють, що треба жити далі і долати будь-які незручності», – стверджує пані Галина.

За словами жінки, вона вміє грітися, навіть коли немає опалення.

«Колись знайома дала мені одну хорошу пораду. Треба взяти цеглину, добре нагріти її на газовій плиті, щоб вона потім протягом кількох годин давала тепло. І це справді діє! Я так і роблю. Це – такий собі міні-камін. Маю шматки металевих листів і потім ці цеглини переношу собі в кімнати та встановлюю на них. У помешканні хоч і не спека, але не холодно. А загалом нам просто цей складний період потрібно пережити! Нас хочуть психологічно зламати, залякати не тільки ракетними обстрілами, але й заморозити взимку. Та ми не здамося! Ми здатні всяке пережити! Моє покоління звикло до відключень і кожна людина ще з давніх часів має якісь напрацювання, знає, що робити у темряві. Так, буває сумно, нічим зайнятись… але ми з чоловіком просто сидимо і розмовляємо, пригадуємо молодість та дитинство, розповідаємо анекдоти, аби підняти один одному настрій!», – переконує вона.

До корови – з ліхтариком

Особливо нарікають на відключення світла у селах, бо там і за худобою треба доглянути, і електроенергії може не бути й по 18-20 годин на добу.

43-річна Оксана Головко з Тячівщини має вдома велике господарство і в той же час по 17 годин на добу не має світла.

«Світло вимикають не за графіком. Його немає не 4 чи 8 годин, а більшу частину доби. Були такі дні, коли електрику подавали всього на 3 години. Встигала лише зарядити телефони. Усю домашню роботу роблю в темряві. У холоді не сидимо, бо котел у нас на дровах, хоч це добре. Плита – газова, також готувати можу будь-коли. А от із водою проблеми, бо безбашенка без світла не працює, тому роблю великі запаси, практично набираю у всі каструлі, глечики, пляшки. Діти роблять уроки при керосиновій лампі. Добре, що не викинула ще бабусину», – зізнається жінка.

Найбільше незручно їй без світла годувати худобу.

«У мене корова, 2 кози, 3 свині, кури, собака та два коти. Обійти господарство з ліхтариком дуже непросто. Але що робити? Треба ж викручуватися! От так і дою корову та кіз, так прибираю за худобою, так готую для всіх їжу і так їх годую. Це займає набагато більше часу, ніж при світлові. Але що робити? Купити генератор не можемо, зараз ціни на них злетіли вище стелі! У магазині піддивилася у жовтні за 19 тисяч. На початку грудня ще раз пішла подивитися, а він уже 35 коштує! Продавці користуються попитом і піднімають вартість як хочуть! Так само павербанк. Той, що був за 500 гривень зараз уже – 1600. Просто слів не маю!», – нарікає пані Оксана.

Тим не менше, труднощі її не лякають, бо каже, що закарпатська жінка «чортові роги відкрутить, але не здасться».

«Нам важко, нам незручно, ми сердиті, але нас ніхто і ніщо не зламає. Маю претензії до енергетиків, але з іншого боку розумію, що країну обстрілюють і ми повинні цей шлях пройти. Зараз непросто всім українцям. За кордон виїжджати не хочу. Нехай там зі світлом і теплом, але то для мене – чужина. Дасть Бог, переживемо», – впевнено каже жінка.

Справді, закарпатці хоч і обурюються, але знаходять кожен свій оптимальний варіант, як пережити відключення. Можливо навіть родини стали більш дружніми, бо коли в оселі темно, все більше закарпатців почали збиратися разом, аби просто поговорити… як колись… у давні часи…

Марина АЛДОН