У Мукачеві в рамках меморіального заходу вшанували річницю Угорської революції 1956 року

Угорський дім ім. Мігая Мункачі 24 жовтня організував меморіальне дійство з нагоди річниці Угорської революції 1956 року.

Присутніх привітала менеджер з питань культури Угорського дому Аніта Пфейфер, відтак вона запросила на сцену учнів Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана та середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ. Школярі у своєму виступі відтворили події, які сталися протягом 24 жовтня – 4 листопада 1956 року в Будапешті, через які країна з 10-мільйонним населенням, розташована в центрі Європи, потрапила у фокус уваги всього світу. Учасники революції прагнули збудувати з країни батьківщину, а з народу – націю, і за це багато хто з них заплатив своїм життям. Виступ підкреслила увертюра «Егмонт» Бетховена – музичний твір, який найчастіше звучав по радіо під час подій 66-річної давнини, котрий нагадав атмосферу того часу.

«Я пригадав, що ми живемо тут, у Карпатському басейні, вже давно, понад 1100 років, і всі ці роки насправді були про те, щоби вижити, зберегти наші цінності, повернути вкрадене», – зазначив після виступу школярів краєзнавець Бейла Попович. Розмірковуючи про визначальні постаті та події угорської історії, наголосив: «У нас є щось, що неможливо викорінити: цей народ був призначений Богом для життя».

Революцію придушили, але були представники західної Європи, які виступили за угорців. Серед них Альбер Камю, який у жовтні 1957 року в Парижі узагальнив свої думки про події 56-го року в творі «Кров угорців». «Угорські робітники та інтелігенція, на боція яких ми стоїмо сьогодні з таким безпорадним сумом, знають усе це, і саме вони ті, хто дав нам зрозуміти глибший зміст усього цього. Тому, якщо ми розділили їх нещастя, ми розділяємо і їхню надію. Незважаючи на свої страждання, кайдани та вигнання, вони залишили нам королевську спадщину, яку ми повинні заслужити: свободу, яку вони не здобули, але повернули нам за один день!» – процитував Бейла Попович слова французького письменника та філософа, лауреата Нобелівської премії.

Від імені Генерального консульства Угорщини в Ужгороді виступив консул Ференц Пап. «Кожна історична подія несе послання для нащадків. Якщо запитати, яким був меседж 56-го, то відповідь однозначна: єдність звичайних, простих людей, їх самовідданий героїзм», – підкреслив дипломат. «Угорці об’єднані долею і Угорщина не забуває жодного брата, що живе за її межами», – додав він.

Однак, згадуючи минуле, не можна забувати і про виклики сьогодення: Уряд Угорщини та угорський народ завжди були солідарні з народом України, нині, об’єднавши всі зусилля, допомагають біженцям не лише в Угорщині, але й вимушеним переселенцям в Україні», – наголосив Ференц Пап.

На завершення заходу директор Угорського дому подякував школярам за виступ і зазначив – він вдячний за можливість, що місцеві угорці можуть зібратися разом та відзначити національне свято.

(CsA/Kárpátalja hetilap)