Огородники Закарпаття не можуть зробити грядки і висадити часник

Кліматологи ще у серпні прогнозували в Україні теплу та посушливу золоту пору року. «Загалом восени погода очікується тепла і досить посушлива, особливо у жовтні та листопаді. Ймовірність похолодань є, але вони будуть дещо рідше, ніж зазвичай», – казала Віра Балабух, завідувач відділу прикладної метеорології і кліматології українського гідрометеорологічного інституту.

«Яка погода на Иля, така буде і осінь», – не раз чула від старших людей. Цього року другого серпня було тепло, сухо, без дощу, хоча, зазвичай, цього дня б’ють громовиці, паде дощ або проходять короткочасні зливи. Існує повір’я, що святий Ілля роз’їжджає по небу на золотій колісниці.

Спостерігаючи за поведінкою мурах під час косовиці мій батько казав: осінь буде суха.

Отож прогнози і народні, і фахівців збулися. Чорноплідну городину у середині вересня я збирала з куща майже суху. Багато ягід осипалося на землю. Терен та плоди шипшини підв’ялилися на терню. Хвостики на яблуках висохли, зрештою, частина плодів просто осипалася, та й вітри зробили свою справу.

Огородники просять-молять у Бога дощу.

– Дощ треба, і даже дуже, – каже Василина Юріївна з Ужгорода. – Біля хати маю невеликий город, вирощую городину, трохи картоплі. Чоловік та син сварять мене. Кажуть, що я пенсіонерка, та най собі сяду і сиджу, відпочиваю, тепер у магазині та на базарі все можна купити. Але я не можу, бо все життя, а мені як-не-як 70, маю свою цибулю, часник, кріп, петрушку, моркву, шалату, кабачки, помідори, огірки. Пішла на город робити грядку для часнику. Земля така тверда, суха, що мало аршів не зламала. Носила відрами воду, лила на землю, а потім наступного дня аршувала, мотикою розбивала груди, перекопувала, граблями доробляла. Земля як бетон, не можу вийняти колики, до яких підв’язувала помідори. Читала в Інтернеті, що з понеділка буде дощ, чекаю го дуже – помочить, та так буду виймати ті колики. Давно не було такої посушливої осені, – наголосила моя сусідка в міському транспорті.

Валентина Володимирівна з Перечина купила кущі чорної смородини. Аби їх висадити, мусіла намочити землю, бо дуже суха і тверда.

– Носила воду з третього поверху нашої квартири. З великим трудом приаршувала на одну грядку, часник висадила у суху землю. Сподіваюся, що дощ таки буде у найближчі дні, – на оптимістичній ноті завершила нашу розмову тьотя Валя.

Ганна Мельник з Іршавщини досі не викопала моркву та петрушку, каже, що земля така тверда як камінь: хоч бери чекан в руки та розбивай.

Тетяна ГРИЦИЩУК