Тільки той народ має майбутнє, який пам’ятає та вшановує минуле, – угорці Закарпаття відзначили річницю революції 1848–1849 років

Ця правдива істина особливо важлива в наш час, адже історична пам’ять дає нам поштовх та сили до всіх змін сучасного світу. Яскравим прикладом поваги до предків, героїв свого часу, є угорці, які бережно ставляться до вшанування традицій минулого.

15 березня пам’ятна дата для всього угорського народу – день початку повстання, що переросло в цілу революцію, результатом якої стала незалежність Угорщини від Габсбургів та утворення держави. Це один із ключових моментів історії Угорщини. Угорська революція та національно-визвольна боротьба 1848–1849 років стала одним з національних символів відданості угорців демократичним правам та свободам, прикладом зрілої національної свідомості та героїчним кроком на шляху досягнення незалежності. Тому закономірним є те, що пам’ять про ці події передається крізь століття.

Цього дня 1848 року делегація угорського парламенту вирушила до Відня для передачі петиції, ухваленої на основі програми Лайоша Кошута. Того ж дня почалося повстання в Пешті – під впливом опублікованих «Дванадцяти пунктів» Йожефа Іріні й «Національної пісні» Шандора Петефі студенти та міська інтелігенція оточили адміністративні заклади міста і скинули муніципальну владу. Повстання швидко розповсюдилося всією країною, у тому числі на територію нинішнього Закарпаття. Вимогами повстанців у Пешті стали проголошення рівності громадянських прав, створення відповідального уряду, щорічне скликання парламенту, введення свободи друку, загального оподаткування й суду присяжних, звільнення селян та унія з Трансильванією.

18 березня король Фердинанд V пішов на поступки і призначив Лайоша Баттяні прем’єр-міністром Угорського королівства. До складу уряду увійшли такі відомі діячі ліберального руху, як Ф.Деак, І.Сечені, Й.Етвеш та Л.Кошут. Попри всі зусилля, через півтора року революція зазнала поразки, а в Угорському королівстві було встановлено військову диктатуру.

Річницю з дня початку революції стали відзначати в Угорщині після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році – ця дата перетворилася на національне свято, яке відзначають і за межами держави. Водночас це й День свободи друку.

Угорська громада Закарпаття теж активно долучається до святкування чергової річниці революції та визвольної боротьби 1848–1849 років. З цієї нагоди в багатьох населених пунктах краю проводять великі зібрання задля вшанування пам’яті героїв. Однак цього року обставини змусили представників угорської громади відмінити масові святкування через спалах коронавірусної інфекції, яка день за днем забирає людські життя.

Відтак традиційний прийом, що проводиться в селі Яноші Берегівського району, теж відмінили через всеукраїнський карантин та заборону масових зібрань. На ньому вручають найвищі державні нагороди та журналістські відзнаки. Для того щоб усе-таки передати нагороди урочистості провели у вузькому колі в приміщеннях дипломатичних представництв Угорщини в Ужгороді та Берегові.

Генеральний консул Угорщини в місті Ужгороді Йожеф Бугайла привітав присутніх на вшануванні чергової річниці революції 1848–1849 років. Він звернув увагу на те, що вже другий рік поспіль угорці Закарпаття не можуть гідним чином провести святкування, адже минулоріч в Ужгороді проводив передвиборчу агітацію один з кандидатів у президенти – саме біля пам’ятника Шандору Петефі. Цього ж року на заваді став небезпечний вірус.

«Революцію 1848 року можна вважати основою національної ідентичності та запорукою єдності народу. Якби тоді наші хоробрі предки не стали на стежку революції, ми б зараз не могли жити вільно. Це важливі події, і я сподіваюся, що за будь-яких обставин ми знаходитимемо можливість гідно їх ушанувати», – підсумував Йожеф Бугайла.

Після чого зачитав привітання від прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана: «15 березня 1848 року – наш спільний спадок. Ми згадуємо молодих революціонерів, що не побоялися та об’єдналися задля спільної боротьби з ворогом. Вони мали в собі сили та бачили перед собою вищу ціль – незалежність держави…»

Василь Брензович, голова ГО «Товариство угорської культури Закарпаття», зазначив, що 1848 рік можна назвати днем народження угорської нації, адже тоді фактично розпочалося становлення Угорської держави, яку ми бачимо сьогодні.

«Протягом 172 років угорська нація пройшла чимало випробувань, серед яких і підписання Тріанонського мирного договору, що фактично поділив державу. Однак, незважаючи на це, угорці змогли зберегти свою ідентичність, прагнення до свободи. У якій країні світу вони б не знаходилися, з гордістю почеплять «кокарду» (символічна стрічка в кольорах угорського прапора, – авт.) та святкуватимуть разом», – зауважив пан Брензович.

Голова ГО «ТУКЗ – КМКС» також додав, що вкрай приємно бачити, як уряд Угорщини цінує роботу та внесок представників угорської громади Закарпаття до збереження культури та традицій народу. Тому нагороди на честь національного свята отримають особи, які доклали зусилля до розвитку освіти, культури та медіа по всіх куточках краю.

Так, орден «За заслуги», одну з найвищих відзнак, вручили митцю та відомому громадському діячеві Ласлу Варі Фабіану. Золотими хрестами «За заслуги» нагородили одразу кількох осіб: єпископського вікарія, настоятеля Берегівської римо-католицької церкви Яноша Молнара, директора Великоберезької загальноосвітньої школи Тіхомира Гейці та головного редактора видання «Карпаті Ігоз Со» Шандора Горвата. Срібний хрест «За заслуги» вручили секретарю з питань культури ГО «Товариство угорської культури Закарпаття» Ласлу Молнару.

Журналістські нагороди отримали: директор газети «Карпаті Ігоз Со» Юрій Дунда, журналіст видання «Карпатський об’єктив» Вікторія Копинець та колектив телеканалу «TV21 Ungvár». Нагороду від імені всіх працівників прийняв генеральний директор Золтан Кулін.

Крім того, Товариство угорської культури Закарпаття та Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді вирішили провести невеликий публічний захід, схилити голови та покласти квіти до підніжжя пам’ятника видатному угорському поету, одному з керівників революційного повстання 1848 року Шандору Петефі. Схожі заходи відбулися й у Берегові, Мукачеві та Виноградові.

172 років тому угорці взяли зброю в руки, щоб стати на захист правди та вибороти свободу. Вони прагнули миру, свободи та взаєморозуміння – заради цього були готові віддати власне життя, робили все задля досягнення своєї мети. Нелегка боротьба за незалежність угорського народу ввійшла до світової історії та вкоренилася в серці кожного угорця.

Вікторія КОПИНЕЦЬ

ВІДЕО: Дмитро МИСЬ