Грибний бум, усім до лісу!

Через рясні дощі в лісах краю справжній грибний бум. Цього року не тільки місцеві грибники та любителі, а й туристи масово їдуть у гори запастися цінними білими грибами.

Особливо полюбляють такі розваги на Закарпатті, за словами місцевих гідів, співвітчизники із тих регіонів, де зазвичай мало грибів, до прикладу, із Одеси. Отож люди їдуть через півкраїни у спеціальні грибні тури. Тим часом, для місцевих також настає жнивна пора, коли за день, якщо постаратися, можна заробити місячну зарплату. Адже гриби заготовляють і продають туристам на місцевих ринках. А у віддалених селах уже працюють перші пересувні рефрижератори – заготівельники за безцінь скуповують гриби в місцевих мешканців і везуть в Угорщину, Словаччину, Польщу та Австрію…

Грибний тур для одесита

Отож грибні тури цьогоріч стартували раніше, ніж зазвичай. Природа, як кажуть, сприяє. Що ж це за вид відпочинку?

– Люди їдуть у глибинку, ми найчастіше поселяємо на Великоберезнянщині та Міжгірщині, це найбільш грибні місця на Закарпатті, – розповідає мукачівський гід Олена Кудря. – Пік популярності грибного відпочинку – кінець липня – серпень, коли в горах також достигає чорниця. Це логічно, можна одночасно набрати і грибів, і ягід. На базі, де зупиняються, люди мають змогу засушити гриби в електросушарках, які дають господарі, або навіть замаринувати: місцеві ґаздині радо діляться своїми рецептами. Вартує такий відпочинок від 200 грн, за ціною проживання в сільських садибах.

Турфірми зі Львова, до прикладу, теж возять туристів на грибну Міжгірщину та Воловеччину – від 700 до 1000 грн на день із людини. У цю вартість входить проживання та харчування, провідник до лісу. Тури складають так, що зранку люди йдуть по гриби, а після обіду ще мають нагоду розважитися в горах. Це і прогулянки на конях чи квадрциклах, і рафтинг.

Гриби можна збирати й самим – не обов’язково купувати грибні тури, але для цього слід вивчити місцевість та проконсультуватися із місцевими. Можна найняти провідника – мінімум за 150 грн. Щоправда, місцеві мешканці не надто люблять ділитися грибними місцями.

– Туристів на свої козирні місця провідники ніколи не ведуть, це правда, вони ж там усе визбирають, – каже Олена Кудря. – Але проконсультуватися із місцевими грибниками варто як з приводу видів грибів, так і локацій. Якось мої туристи поділилися, що коли пішли в ліс самі, набрали по відерцю, а з провідником кожен приніс по два відра боровиків.

«Дивіться, де над лісом здіймається хмара: 70% гарантії, що там знайдете гриби»

Можна їхати в грибні тури й самотужки. Щоправда, для цього заздалегідь треба вивчити мережу на предмет того, де саме варто «десантуватися». Зазвичай місцеві користувачі виставляють здобуте в лісі в соцмережах. А крім того, варто знати ще декілька нюансів. Ними з нашими читачами поділився грибник із Мукачівщини Віктор Анталовський.

– Якщо хочете поїхати в глибинку й привезти грибів, беріть курс на села, про які кажуть «кінець географії». На Мукачівщині, наприклад, це Микулівці, Ростов’ятиця, Ільківці, Щасливе, Крите. На Ужгородщині грибами відоме таке село, як Пацканьово. На Свалявщині порадив би Родникову Гуту. Їдьте після того, як пройшли теплі дощі. Обов’язково питайте місцевих, куди саме йти по гриби. Звісно, свої грибні місця ніхто не викаже, зате приблизний напрямок, де варто шукати, завжди покажуть. Моя порада грибникам-початківцям – на незнайомому місці зазирніть до підліску (топольника чи березнику) та в молоді дубочки. Звідти точно порожняком не вийдете. Є ще одна прикмета: зауважте, де над лісом підіймається хмара, – 70% гарантії, що там будуть гриби.

Для приїжджих вдивовижу, що місцеві часто не беруть до кошиків підберезників, підосичників…

– Їх не вважають за цінні гриби, тому оминають, як непотріб. Збирають тільки білі, бо їх купують туристи та заготівельники, які в оголошені дні двічі-тричі на тиждень бусиками приїжджають у село (беруть гриби за мізерну ціну – по 20 грн/кг). У деяких селах бачив навіть австріяків із рефрижераторами. Вивозять по 800 кг на день!

Гриб росте, поки людина його не помітить

Крім перерахованих, є ще кілька народних прикмет, які стосуються «тихого полювання». Ось, наприклад, кажуть, що не тільки дощ – показник вдалого походу за грибами, а й хмари мошкари та метеликів у повітрі. Також подейкують, що краще ходити до лісу, коли місяць росте або вповні. На спадаючий місяць, мовляв, гриби не ростуть. Крім того, у спеку та вітряну погоду їх варто шукати під деревами, а коли сиро – на галявинах.

Є кілька прикмет й щодо того, як треба поводитися в лісі, аби не «злякати» гриба. Ходити слід тихо, вставати до походу – рано. Багато місцевих, як питаєш: «По гриби йдете?», ніколи не дадуть ствердну відповідь, скажуть: «Так, трохи пройтися».

Відомий грибник з Мукачівщини Петро Куцкір розповів, наприклад, про такий звичай: «Чимало знайомих, знайшовши першого білого, одразу наливають усім по 50 г і закушують тим першим знайденим – сирим! – грибом. Це, за повір’ям, має принести удачу».

Кажуть також: якщо зустрінеш маленький гриб і не зірвеш його, а залишиш далі рости, то він уже не виросте. Навіть приказка є: «Гриб росте, поки людина його не помітить».

Тетяна КОГУТИЧ