В Ужгороді запрацювала Резиденція Святого Миколая: благодійність, віра в диво і тепло людських сердець

У старовинній Шелестівській церкві в ужгородському скансені знову панує атмосфера зимового дива – вп’яте відкрилася Резиденція Святого Миколая. Та цього року вона має особливий настрій: не гучний і барвистий, а теплий і душевний, зі щирою молитвою та благодійною метою. Тут навіть тиша звучить по-особливому – вона лагідна, врівноважена і наповнена надією.

Перші історії добра вже відбулися. Учні 3-А класу Ужгородського ліцею №3 виготовили власноруч новорічні прикраси й сувеніри, провели невеличкий благодійний ярмарок і зібрали 1000 гривень. Ці гроші вони передали Святому Миколаю не задля солодощів і подарунків – а як донат для українських захисників. Малеча, яка ще не вивчає серйозні науки, вже опанувала головне: уміння ділитися, підтримувати, допомагати.

Завідувачка відділу науково-освітньої роботи музею Тетяна Сологуб-Коцан пригадує витоки цієї традиції:

«Ідея виникла п’ять років тому. Ми хотіли подарувати дітям справжнє свято. У 2020-му вперше відкрили резиденцію, але з початком війни вона набула нової ролі – благодійної. Діти приходять до Миколая з донатами. Торік ми змогли придбати для військових два дрони. І ця місія триває – бо, на жаль, триває війна».

Велику увагу приділили й образу святого. Тут Миколай – не казковий персонаж і не комерційний символ зимових свят, а саме історичний єпископ, благодійник, покровитель знедолених.

«Ми консультувалися зі священниками, коли створювали костюм. Святий має бути саме єпископом, у сакральному просторі. А цього року має місце справжній аншлаг – приходять безперервно. І кожна дитина виходить від Миколая з подарунком та усмішкою», – зазначає пані Тетяна.

Щоправда, культурно-релігійний образ святого Миколая зосереджується не на зовнішності, а на його внутрішніх якостях – доброті та милосерді. Водночас діти полюбляють Миколая саме як дарувальника. Вони вбачають у ньому чарівного персонажа в оздобленій ризі, з посохом у руці та мішком подарунків.

До Резиденції завітав і військовий капелан Нацгвардії, отець Роман Лозинський, разом з дітьми українських військових:

«Ми прийшли показати дітям, що Миколай – не вигадана постать. Його перебування в церкві – дуже символічне. Сьогодні особливо потрібно навчати дітей робити добро. Ми хочемо підтримати родини військових і подарувати дітям відчуття світла, яке є навіть у час темряви».

Резиденція працюватиме до 6 грудня. Кожен охочий може долучитися до благодійної справи: біля церкви встановлено скриньку для пожертв від 100 гривень, а також доступні онлайн-донати. Сотні маленьких сердець шепочуть Миколаю свої бажання – і серед них найголовніше: про повернення миру та перемогу.

Святий Миколай уже тут – він слухає, благословляє, приймає дари сердець і віддає своє тепло. Та його найбільше диво – не в шоколадках і пакунках, а в людях: у маленьких долоньках, що тягнуться допомагати; у дорослих очах, які знову вчаться вірити в добро; у тій тиші храму, де надія стає сильнішою за будь-який холод.

Христина БІКЛЯН