Археологи продовжують розкопки однієї з найдавніших церков Ужгорода

На території Ужгородського замку знову працюють археологи – тиждень тому там продовжили розпочату минулоріч археологічну експедицію, яка досліджує руїни церкви св. Юрія. Тепер обриси старовинної римо-католицької церкви стали ще чіткішими, там, де ще недавно був земляний пагорб, нині – рівна поверхня, яку далі продовжують вичищати студенти першого курсу факультету історії та міжнародних відносин УжНУ, учасники Школи юного археолога при Закарпатському центрі туризму та волонтери. Керує роботою кандидат історичних наук, директор археологічного музею УжНУ, доцент кафедри археології, етнології та культурології УжНУ Володимир Мойжес, котрий і розповів “Про Заходу” про цікавинки цьогорічної експедиції.

– Володимире, минулого літа ви зі студентами провели велику роботу у задній, вівтарній, частині церкви, так званій апсиді. Цього року які плани?

– Ми починаємо копати центральний неф, який вважається найбільш ранньою частиною церкви. Апсида, залишки стін якої зараз бачимо, перебудована пізніше, а ще пізніше –сакристія. Сподіваємося, тут можна буде виявити найдавніші матеріали, ранній горизонт забудови церкви й артефакти, які дадуть змогу встановити час зведення храму. Бо досі історики робили різні припущення, датуючи храм ХІІ-ХІІІ століттям, але ні я, ні мої колеги не знайшли джерел, які це підтверджують. Так, є відомості про те, що у 70-80-тих роках ХІІІ століття в поселенні Унгвар була церква. Однак ми не знаємо точно, чи була вона у замку. Є також припущення, що церква на цій горі з’явилася першою, можливо це був монастир, а пізніше поряд побудували замок. І в цьому є певна логіка, якщо подивитися на розміри храму. Погляньте, яка велика площа зараз відкривається! Церква була справді великою, тому трохи дивно виглядає на невеликій території замку. Якщо би володарі замку звели для себе храм, то у вигляді каплиці або невеличкої церкви.

Уже пошкоджений храм св. Юрія на гравюрі 1763 року

– Нагадайте, чому храм св. Юрія опинився в руїнах?

– У 1728 році його знищила пожежа. Тоді сильно постраждав і замок, але його відбудували, а храм – ні. Є одна старовинна гравюра, на якій видно храм після пожежі. Так, можна роздивитися, що вогонь сильно пошкодив апсиду і неф, тобто основну частину будівлі церкви, а от вхідна частина з вежею-дзвіницею майже не постраждали. Саме вхід і башту буде нам знайти найважче – тепер на їхньому місці ростуть дерева, які шкода вирубувати.

– Але до лінії дерев ще далеко. Цього року, я так розумію, там роботи проводитися не будуть.

– Так, ми проводимо роботи поетапно. Договір про базу археологічної практики УжНУ з Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького укладений на 5 років. Минулоріч вдалося провести дуже плідну експедицію в апсиді, цього року ми взялися за важчу ділянку – центральний неф. Спершу я хотів розчистити увесь неф, та коли побачив розміри приміщення і який об’єм робіт потрібно встигнути зробити, запланував роботи лише на площі 12х7,70м.

– З чого почали?

– Почали 10 червня з роботи техніки. Річ у тім, що після того, як церква згоріла і деякий час простояла зруйнованою, її стіни просто завалили всередину. Туди ж скидали сміття, а потім поверх усього висадили дерева. Археологічні роботи по дослідженню руїн середньовічної церкви на території Ужгородського замку розпочалися в 1978 році (це була археологічна експедиція під керівництвом С. Пеняка). Тривали вони декілька років з перервами до 1987-го. Під час цих експедицій і розчистили територію від дерев. Також тоді археологи розкопали, однак лише до рівня підлоги, площу апсиди, сакристії, бокової крипти та трохи нефу. Чому далі роботи з розчистки стін не продовжились – мені невідомо. Отже, на ту ділянку, де ми працюємо нині, ще ніхто не заходив.

Тому й потрібно було спочатку вичистити з глибини близько 2 метрів завали: каміння, шматки стін, сміття, землю. Усе, що було ковшем вибрано, ми відсортували. Каміння складали окремо, тож якщо колись буде можливість провести реставрацію чи консервацію храму, можна буде використати це автентичне каміння, з якого колись викладали його стіни. Деякі шматки стін так великі, що ківш не міг їх прибрати. Ось ця брила посередині розкопу – саме шматок заваленої стіни. Нам доведеться її розбити і витягти по шматках.

– Зараз ви працюєте на рівні підлоги церкви?

– Заходимо вже нижче рівня підлоги. Тут почалися перші знахідки. Минулого тижня у верхніх шарах глини знайшли чотири монети, що датуються кінцем XIV- початком XVIII століття та бронзовий медальйон XVIII століття із зображенням Ісуса Христа на одному боці та Богородиці – на іншому. Також були зразки кераміки, кахель, скло, цвяхи. Цього тижня почали, заглиблюючись, знаходити також хаотично розкидані фрагменти людських кісток. Це – результат пограбування та знищення криптових поховань. Тобто роботи лише почалися, а ми вже бачимо, що матеріал буде цікавий.

– Скільки студентів зараз працює на розкопках?

– В експедиції задіяні дві групи студентів, котрі проходять практику – всього 35 осіб. Одна група працюватиме 3 тижні, далі її замінить друга група. Також нам дуже допомагають учасники Школи юного археолога при Закарпатському центрі туризму, а 13 червня прийшли і студенти Ужгородського торговельно-економічного коледжу КНТЕУ, котрі в рамках своєї літньої практики долучилися до розкопок.

– Все, що ви знаходите тут, залишається в краєзнавчому музеї?

– Спершу ми опрацьовуємо знахідки, а тоді передаємо до музею. Минулорічні знахідки вже здані, їх описують музейні співробітники. Наскільки мені відомо, у майбутньому з матеріалів, знайдених у ході експедицій, планують відкрити експозицію, яка розповідатиме про історією церкви св. Юрія. Це не стосується лише кісток, знайдених минулоріч у крипті вівтарної частини – їхнє дослідження якраз закінчив фахівець із Києва. Ми плануємо після закінчення експедиції перепоховати їх там, де вони були знайдені.

– Результати минулорічної експедиції зацікавили ваших колег?

– Так, коли я опублікував матеріали, ними дуже зацікавилися угорські археологи та історики – особливо ті, котрі займаються середньовічною сакральною тематикою. Мене запросили із доповіддю до Будапешта, незабаром сюди мають приїхати угорські доктори наук, подивитися, як ми працюємо. Про нашу церкву є дуже мало інформації, тому нею так цікавляться.

– А чи є в Ужгороді ще місця, де було би цікаво попрацювати археологам?

– Звісно, бо Ужгород в цьому плані мало вивчений. Навіть у замку ніколи не проводили планомірних археологічних розкопок, а про інші частини старого міста і говорити нема чого. Між тим, це могло би бути дуже цікаво.

– Але ви над цим працювати не плануєте?

– Поки що такого у планах нема. Роботи над церквою св. Юрія розписані на три роки наперед, я мрію і дуже хочу знайти зрештою залишки середньовічної вежі. Навіть цього року попереду в нас ще багато роботи. До 20 липня ми працюємо в Ужгороді, а з 22 липня вже починаємо експедицію у Хустському замку. Наприкінці серпня ще поїдемо у Малу Копаню, де вже багато років проводяться розкопки, але ще є багато невивчених ділянок. Тобто все літо у нас розплановане, далі ж ми засядемо за вивчення та опис знахідок, аби вже наступного літа знову повернутися до Ужгородського замку – з новим силами і знаннями.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”