Мандрівний музикант досліджував закарпатські міста за допомогою... хепідраму

Серед святкової метушні у центрі міста — особливе дійство. На одній з нещодавно встановлених лавиць, що на площі Петефі, грає вуличний музикант. Його звати Едуардом.  Інструмент, за допомогою якого він створює особливу атмосферу, — хепідрам.

“Я мандрую, щоб грати”, — абсолютно спокійно пояснює він, коли я без дозволу сідаю на цю ж лавицю поруч. Едуард погоджується розповісти про себе, а ще записати для закарпатців привітання під звуки хепідраму.

“Спочатку я починав грати на барабанах. Потім спробував різні етнічні інструменти. Ще пізніше в моєму житті з’явилися хепідрами. Я бачив реакцію людей і розумів, що треба для них грати. Вони радіють, усміхаються, ніби переключаються від буденності. Мені підкидали папірці, де було написано “ваша музика — це магія”. Особливо цікаво сприймають діти. Вони не просто слухають, а обожнюють включатися в процес гри. Часто підходять, беруть в мене палички і грають, скачуть, танцюють. Власне, радіють. У дітей у віці 5-6 років взагалі інша свідомість. Вони розуміють те, що ми, дорослі, вже забули. Діти відчувають ці музичні вібрації по-особливому”, — розповів музикант.

Буквально через кілька хвилин стається те, про що сказав Едуард. Спочатку маленька дівчинка з татом зупиняється і, немов зачарована, слухає звуки інструмента. Потім підходить хлопчик років 10. Усміхається, із цікавістю слідкує за грою і з дитячою безпосередністю починає витанцьовувати.

За словами Едуарда, Ужгород — особливе та атмосферне місто. Але на ньому подорожі Закарпаттям не скінчилися. “Я, крім Ужгорода, грав у Мукачеві та Берегові. Хотів відчути кожне з цих міст. Знаєте, люди насправді скрізь різні. Інколи подолаєш відстань у якихось 10-20 км, а вже відчуваєш, що люди — інші.  Я якось зберуся і напишу про це книжку”, — продовжує мандрівник.

Юнак розповів, що любить подорожувати і відвідувати замки. А ще хотів би будувати садочки і школи для дітей-індіго. Едуард вважає, що в Україні, в першу чергу, треба відкривати такі заклади, які б розвивали культуру і духовність. “У кожного з нас є вибір: плакати чи сміятися, руйнувати чи створювати… А тому життя кожного — у його ж руках. Я вважаю, що треба частіше усміхатися, цінувати один одного, обіймати рідних людей”, — додав він.

Наостанок Едуард побажав всім закарпатцям “нових починань, багато любові і тепла, гармонії, наповненості, легкості, щастя, багато щирих посмішок, духовного і матеріального блага, рівності, всього найкращого, здоров’я”.

Ольга Різак, фото і відео автора