Свалявський меморіальний парк – символ великої трагедії “маленьких робіт”. ФОТО

Там, де колись був Свалявський концентраційний табір, нині – меморіальний парк. На чорних плитах викарбувані імена близько 15 тисяч невинно убієнних жертв сталінських репресій.

У листопаді 1944 року командування радянської армії, бойові частини якої ввійшли на Закарпаття, прийняло рішення зібрати сюди з усієї області чоловіків угорської та німецької національностей призовного віку. Їх начебто мали відправити на відновлювальні «маленькі роботи», однак через нелюдські умови утримання багато з них загинули просто в таборі. У 1994 році на цьому місці відкрили меморіальний парк.

У суботу, 18 листопада, тут відбулося вшанування 74-ї річниці жертв репресованих. На офіційний захід завітали представник Президента Угорщини Нодь Берцел, депутат угорського парламенту Тілкі Аттіла, Генеральний консул Угорщини в Берегові Матяш Сіладі, всечесні отці, науковці, представники обласної влади та місцевого самоврядування.

Перед початком виступу гостей пролунала коротка доповідь про історію та благоустрій парку. Зокрема йшлося про те, що за цей рік вдалося опублікувати низку науково-популярних видань про цей парк, а також відкрити виставку сталінського терору в Закарпатському краєзнавчому музеї.

Першим слово надали очільнику краю Геннадію Москалю, який щиро привітав усіх учасників зібрання.
– Нещодавно ми відзначали чергову річницю звільнення краю від нацистів. Але 44 роки тому на зміну нациському режиму прийшов – сталінський. Він не приніс для закарпатців очікуваного вільного життя. А ще більше – обернувся для мирного населення бідою. Сьогодні нас зібрала пам’ять про тих закарпатців, які стали жертвами тоталітарної системи. Їх на Закарпатті близько 100 тисяч. Із них 15 тисяч, сталінський режим забав найдорожче – це життя. Тому цей меморіальний парк – символ людської трагедії, – наголосив голова Закарпатської ОДА.

Відтак у промовах гостей йшлося саме про те, що наприкінці 1944 року із закінченням воєнних дій, до закарпатських угорців та представників німецької національності, які проживали в регіоні, не прийшли мир та спокій. Навпаки, на їхню долю випали ще важчі випробування. Відповідно до сповідуваного радянською владою принципу колективної провини, для десятків тисяч представників угорського та німецького етносів, що були проголошені ворожими націями, наслідком програної війни стали депортація, примусові та відбудовчі роботи (так звана «маленька робота»).

Відтак був виданий наказ, згідно з яким населення віком від 16 по 66 років мало з’явитися для вивезення на роботу. Насправді на них чекав Свалявський табір смерті. Окрім угорців та німців, тут перебували також представники інших національностей.

На тому, що Свалявський меморіальний парк – це одна із найтрагічніших сторінок в історії угорців Закарпаття, наголосив під час своєї промови голова ГО «ТУКЗ – КМКС», народний депутат України Василь Брензович:

– Ми збираємося тут для того, аби вшанувати наших предків, які трагічно загинули. А ще, аби таке більше ніколи не повторилося в нашій історії. Адже зараз також є таке, що хтось розмовляє мовою ненависті. А вона нічого не дає, не приводить до жодних здобутків… Потрібно розуміти що відбувалося у 20 ст. і нам усім треба робити так, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторилися.

Після зворушливих промов відбулась екуменічна молитва за участю священиків різних християнських конфесій, а також покладання вінків до пам’ятника.

Христина БІКЛЯН