Які дерева прикрашатимуть у майбутньому Київську набережну в Ужгороді?

За вікном уже літо. Ця дивовижна пора року кардинально змінює Ужгород. Він потопає у цвітінні. Липа огортає найдовшу алею медовим ароматом, а з іншого боку цвітуть каштани.

Щоправда, ситуація з каштановою алеєю на Київській набережній з року в рік засмучує ужгородців. Після цвітіння рослини починають хворіти. Посеред літа приходить справжня осінь. Листочки скручуються, стають жовтими, а згодом і зовсім опадають. Причиною цього є небезпечний шкідник – мінуюча міль. Одна самка відкладає на листочку півсотні яєць, а за сезон цей шкідник може дати три генерації потомства. Личинки з’являються через кілька діб і відразу потрапляють до листкової пластини, де живляться соком дерева.

«Починаючи 2000-х років гіркокаштани в Ужгороді вражені мінуючою міллю, – розповідає декан біологічного факультету УжНУ, ботанік Ярослава Гасинець. – Оскільки гіркокаштан – це не місцевий вид, а завезений з Балкан, то й мінуюча міль є не характерним представником місцевої фауни, у якої відсутні біологічні вороги в наших умовах, що могли б регулювати її чисельність. Ефективних засобів боротьби з мінуючою міллю немає. Використання хімічних препаратів, які можуть зменшувати її чисельність у межах міста, у громадських місцях, скверах, парках, алеях, суворо регламентоване цілим рядом нормативних документів, що унеможливлює відкрите обприскування рослин, оскільки багато пестицидів є потенційно небезпечними для здоров’я людини. Існує практика використання пестицидів шляхом введення їх у капсульованому вигляді у стовбур дерев та шляхом внесення в ґрунт біля кореневої системи. Проте ефективність цих методів суттєво поступається класичному застосуванню (обприскуванню) і має високу собівартість. Розвиток мінуючої молі в листковій пластинці гіркокаштану спричиняє її знищення і дає можливість вторинному заселенню мікроскопічних грибів, які спричиняють передчасний листопад. Як наслідок, уже в середині літа ми можемо бачити дерева без зеленої маси, що повністю спотворює їхній естетичний вигляд і функціональний стан. З приходом осені можна спостерігати повторну вегетацію, що значно послаблює рослини в цілому. Крім того, кронування великих дерев, яке охопило Закарпаття в останнє десятиліття, завдало серйозних пошкоджень, у тому числі й гіркокаштанам. Утім в Ужгороді зусиллями фахівців-біологів та громадськості згубну практику тотального кронування великих дерев вдалось зупинити, чого не скажеш про інші міста нашої області».

Оскільки культивувати каштани в Ужгороді недоцільно, адже вони страждають від шкідників, міська влада разом із біологами дійшла висновку, що слід підсадити на Київську набережну інші породи. На думку фахівців, через 20 років, коли каштани вже зовсім зачахнуть, на набережній виростуть інші дерева, які з часом можуть стати гордістю та ще однією туристичною родзинкою міста. До їхнього вибору підійшли досить прискіпливо. Окрім цього, міська рада разом із громадською організацією «Інститут Республіка» влаштувала публічні онлайн-обговорення, де кожен ужгородець має можливість ще до 15 червня висловити свою думку щодо доцільності підсадки молодих дерев, а також проголосувати за певну породу, яку б хотів там бачити.

«Проблема на Київській набережній є досить очевидною. Каштани хворіють. Так, зараз вони цвітуть, але за місяць-два пожовтіють та опадуть. Плюс до всього вони невдало кроновані. Ця помилка руйнує зовнішній вигляд центрової набережної міста. Що наразі там робити, влада не знала. Тому публічні консультації – це маленький місточок між людьми, владою та експертами, які вирішать, чи доцільно підсаджувати на набережній дерева, і якщо так, то які саме, – розповідає Микола Яцков, голова ГО «Інститут Республіка». – Дерева обирали фахівці, ботаніки УжНУ, виходячи з тих функцій, які вони мають виконувати. Рослини повинні бути високими, які захищають від пилюки, укріплюють берег річки. Були запропоновані 6 видів порід. На сьогодні зробили свій вибір 265 ужгородців. Лідирує дерево-екзот – гінго білоба. Але це не означає, що рішення буде прийняте вже одразу. Публічні консультації ще триватимуть. Унікальність цієї ідеї в тому, щоб не зрізати каштани, а просто зробити підсадку молодих дерев. Тож, якщо на рівні влади та мешканців міста буде прийняте рішення, чи доцільно там підсаджувати дерева і які саме, то так воно й буде».

Фахівці біофаку УжНУ обрали для набережної такі породи: липу сріблясту, дуб звичайний, ясен вузьколистий, клен гостролистий, павловнію повстисту, гінкго дволопатеве.

«Сьогодні в практиці озеленення спостерігається тенденція до максимального використання місцевих деревних видів. Таке рішення є правильним, оскільки ці породи якнайкраще адаптовані до ґрунтових та кліматичних умов території, пристосування до яких відбувалося тисячоліттями. Саме тому чудовими озеленювачами є місцеві види лип, кленів, ясенів, дубів, що й були запропоновані для підсадки між гіркокаштанами. Якщо говорити про липу сріблясту, то це південний вид, який росте в природному стані в Україні тільки на Закарпатті, де перебуває на північній межі свого ареалу. Цікаве дерево тим, що з одного боку листок має біле повстяне опушення, тому виглядає знизу білим, що дуже гарно, коли вітер тріпоче листям. Липа срібляста гарно б гармоніювала із липовою алеєю навпроти, на набережній Незалежності. Це посухостійкий вид, що важливо для спекотного періоду, який спостерігається останніми роками. Стійкий до хвороб, як і всі аборигенні види лип. Гарний біофільтр атмосфери. Медонос, плоди не несуть загрози мешканцям. Не випадково чехословацькі ботаніки обрали саме його для посадки на набережних міста.

Також був запропонований дуб звичайний – абориген, одна з найпоширеніших деревних порід помірної смуги Європи. Має потужну кореневу систему, яка б добре укріплювала берег річки. Довговічне дерево, тривалість життя сягає 300–400 років (бувають довгожителі до 2000 років). Дуби відмінно очищають повітря від пилу та інших шкідливих домішок, що особливо важливо для нашого міста.

Ясен вузьколистий – абориген з ажурною кроною, довговічний, невибагливий до ґрунтів, світлолюбний, стійкий до несприятливих міських умов, забрудненого середовища, асфальтного покриття, запиленого повітря.

Щодо клена гостролистого, то це дерево з густою кроною, орнаментальними листками, які восени мають виключно ефектні кольори. Достатньо швидкорослий: у 10 років може сягати 4–5 м. Стійкий до сильних вітрів, морозостійкий, практично не пошкоджується заморозками. Представлений багатьма формами, одні з найпопулярніших – форма Друмонда, що має білу смужку на зеленому фоні, або форма rubra з темно-червоними влітку листками», – зазначила Інна Бесеганич, доцент біологічного факультету УжНУ, дендролог.

Окрім цього, були запропоновані два екзоти. Один із них – павловнія повстяна (адамове дерево), яку ми всі вже добре знаємо.

«В Ужгороді є два таких дерева на площі Корятовича. Павловнія може сягати 25 метрів заввишки, росте досить швидко (1–3 м за рік), проте її недоліком є ламкість, яка спостерігається практично в усіх швидкорослих дерев. Живе до 100 років. Декоративності дереву надають блідо-фіолетові квітки, зібрані в суцвіття-китиці, що нагадують свічки. Розцвітають до або під час розпускання листя. Цвісти і плодоносити павловнія починає в 4–5 років. Повноцінне дерево формується за 8 років.

Утім лідирує в голосуванні ужгородців гінкго білоба – живе викопне дерево з третинного періоду, яке колись природно зростало й на Закарпатті. З’явилося на планеті тоді, коли ще не було жодного виду сучасних звірів і птахів. Найдавнішим відбиткам цього дерева в геологічних нашаруваннях землі 200 млн років. Нині дикоросле гінкго можна зустріти лише в окремих районах Китаю та Японії. Є одним із небагатьох видів деревних порід, що за часом появи на землі має найпочесніший вік. Тобто це дерево, яке з’явилося ще в епоху динозаврів. Ця порода не страждає від хвороб, не боїться шкідників (вони навіть уникають ділянок її зростання), забруднення повітря вихлопними газами автомобілів. Має гарне дволопатеве ніжно-зелене навесні, смарагдово-зелене влітку й золотисто- або лимонно-жовте восени листя. Листки нагадують мініатюрне віяло. Дехто вважав їх символом кохання. Живе дерево до 2000 років. Рослина дводомна. Чоловічі квітки в сережчастих суцвітях, жіночі – у вигляді двох відкритих насінних зачатків на ніжці. При достиганні зовнішнє покриття насіння жовтіє, стає м’ясистим і набуває неприємного запаху, що, напевно, є єдиним недоліком цього дерева. Проте в країнах південно-східної Азії підсмажені плоди гінкго вважаються делікатесом, крім того, це лікарська рослина».

Фахівці біологічного факультету УжНУ підтримують чеських ботаніків у тому, що кожна алея повинна бути унікальною. І наголошують, що краще садити свої природні види. Але готові до експериментів і думку ужгородців врахують.

Тож сподіваємося, будь-які дерева, що ростимуть на Київській набережній, неабияк прикрашатимуть наше місто. Адже ужгородці з великим задоволенням відпочиватимуть там, і не одне покоління жителів обласного центру зустрічатиме там кожну пору року, бо дуже люблять Ужгород і намагаються зробити його якомога кращим.

Христина БІКЛЯН