ІХ гуцульський фестиваль «Берлибаський бануш» вразив відвідувачів збереженими традиціями та інноваціями. ФОТО

15 травня у селі Костилівка Рахівського району відбувся дев’ятий гуцульський фестиваль “Берлибаський бануш”. Він є одним із найпопулярніших гастрономічних фестів регіону, який покликаний демонструвати місцеві традиції, звичаї, колоритний одяг, коломийки, народних музик та інструментів, таланти місцевих умільців. Традиційна гуцульська страва, яку започаткували вівчарі на полонині, рахівчани називають «банош», однак костилівчани кажуть: «бануш». Готується страва на сметані з кукурудзяного борошна. Смакує сама, є поживною і калорійною. Цьогоріч організатори вирішили не тільки зберегти традиції попередніх свят, а і вразити креативністю та цікавинками. Впевнена, що нинішні інновації у наступні роки стануть також традиціями, бо у відвідувачів отримали схвальні відгуки.

Скелі

Дійство відкрилося презентацією двох туристичних об’єктів – скель-стрімчаків – Кохання і Пам’яті, які знаходяться на протилежних боках села.

Скеля Кохання височіє зліва від траси над лісом на виїзді із села до сусіднього Рахова. Біля її підніжжя є стенд про родзинку, лавиці для перепочинку, ящик для сміття, а також щойно поставлений дерев’яний місток через потік. Підйом – досить крутою стежкою зі сходами поміж дерев, тому на скелю можна піднятися тільки зі спеціальним спорядженням. За словами місцевих експертів, її висота 90м.

Один з організаторів свята, депутат Рахівської районної ради Юрій Сас сказав, що на цьому місці 1958 року знімали три епізоди фільму про Олексу Довбуша, зокрема, посвяту в опришки. Поруч ще живе жінка, яка пам’ятає зйомки. На стенді якраз розміщено кадри фільму. Юрій також розповів романтичну легенду про двох закоханих, які стрибнули з вершини, бо батьки дівчини були проти майбутнього зятя-чабана.

На відміну від попередньої вершини, на скелю Пам’яті можуть піднятися всі бажаючі. Вона значно нижча, та і спіральний шлях до неї набагато легший. Звідси видно ціле село. Сільський голова Інна Маскалюк пояснила, що камінь названо так на згадку про 1863 р., коли в селі лютувала пошесть. Її жертв поховано десь в околицях скелі. Учасники місцевого ансамблю «Джерельце» прямо тут заспівали коломийки про рідне село, а відомий трембітар Михайло Куриляк з Лазещини затрембітав. І хоча чоловік у літах, але піднімався і спускався зі скелі, як молодий олень. На обох вершинах встановлено дерев’яні хрести.

Урочиста хода

Біля ЗОШ сформувалася урочиста хода, яка під гру народних музик попрямувала вулицею Лесі Українки до центру села. Попереду – кінна бричка з одним конем, на ній кучер і наречені, одягнуті в національні строї. За ними – дружки з весільним короваєм на вишиваних рушниках. Далі – дошкільнята, учні, дорослі, старожили, делегації з Румунії, Угорщини, Словаччини, Литви. Біля хвірток стояли костилівчани різного віку і радо вітали учасників святкової ходи, багато хто знімкував. 80-річна Оксана Ролю приєдналася до колони. «Сякоє ми ся дуже любить. Іду і я у центр села, хочу увідіти люди, бо уже м немолода, то Бог знає, чи ще ми ся удасть застати у свому житті такий празник», – каже жінка у розмові з кореспондентом «КО».

Звук трембіт і благословення священиків

Розпочалося свято звуками чотирьох трембіт, які полинули зі сцени. Благословили його місцеві священики молебнем разом з усіма присутніми та гостями. А їх, як не дивно, було доволі багато, і більшість – у вишиванках. Багато костилівчан, жителів довколишніх населених пунктів, туристів з різних регіонів України, зокрема, з Львівщини, Івано-Франківщини, Кривого Рогу, Києва.

У центрі фестивалю був бануш – традиційна гуцульська страва, каша із кукурудзяної муки, зварена на сметані. Окрім нього, газдині демонстрували різноманіття місцевої кухні – бринзу, вурду, шкварки, вареники, голубці, гурку, тістечка. Порцію бануша продавали по 35 грн. Кілограм бринзи можна було купити за сотню. Як і на всіх гастрономічних фестивалях Закарпаття, і тут був боґрач і шашлики.

По-святковому причепурена корова Берлибашка – символ фесту

Чорно-біла корова Берлибашка у спеціально збудованому вольєрі – одна з атракцій фесту, яка стала символічний спонсором і меценатом. Всі бажаючі могли сфотографуватися з Берлибашкою, яку причепурили різнокольоровими китицями та стрічками, а між рогами почепили синьо-жовту.

Свято супроводжувалося великою концертною програмою силами місцевих самодіяльних колективів та виконавців. Для малечі працювали численні атракціони. Було і чимало сувенірів, вишивок, виробів народних умільців. Відвідувачі не приховували радості від дійства. «Для нас це добре, бо більше нічого не проводиться. Костилівка – село, то у великих містах проводять усякі свята. Слава Богу, погода файна, то ми усією сім’єю прийшли сюди, аби послухати коломийки, народні пісні», – каже мені 60-річна пані Марія, яка тримає малого онука за руку. Очільниця села І.Маскалюк розповіла, що для приготування бануша місцеві жителі надали 200 літрів сметани.

Тетяна Грицищук, фото автора