Ужгородка роздає кошенят безкоштовно другий рік поспіль

Неділя. 15 година. Перед пішохідним мостом з боку площі Шандора Петефі жінка у фіолетовій кофті та штанах, тримаючи смугасте кошеня, звертається до перехожих: «Отдам котенка в хорошие руки. Бесплатно. И сумочку дам».

Привернула мою увагу. Познайомилися. Світлана проживає в Ужгороді. Три роки тому в її квартирі з’явилася кішка Сіма. Звичайна, не породиста. Два роки поспіль приводить кошенят. Господиня годує їх, а потім віддає у хороші руки.

– Цього року Сіма народила шестеро кошенят. Півтора місяця годувала їх, виросли гарними. Їдять все: і кашу, і молоко, і корм. Навчені до туалету, ходять на лоток. П’ятьох кошенят віддала, залишилося одне. Ніжне, голосно мурчить, – розповідаючи гладить кошеня.

Минулого року кошенят повезла на ринок «Краснодонців». Дехто давав десятку. Чисто символічно.  Кажуть: аби тварина прижилася, треба дати невеликі гроші.

Питаю, чи може бути впевнена, що тваринка потрапить у хороші руки.

– Коли кажу, що «віддам у хороші руки», то маю на увазі людину, яка хоче і буде піклуватися про кицю. Ось стандартна ситуація: підходять батьки з дітьми. Діти беруть кошеня на руки, гладять, говорять до нього. Мама питає: «Будете доглядати його, прибирати за ним?» «Будемо», – відповідають. Їхні очі аж горять. «Тоді берем», – каже мама. Я бачу, що кошеня буде в надійних руках.

Світлана каже, що кішку Сіму найближчим часом стерилізують. Бо з кошачим царством у квартирі чимало клопотів.

Тетяна Грицищук, фото автора