Мукачівська міська санітарно-епідеміологічна станція – наче райський куточок. ФОТО

Читачка «Карпатського об’єктива» зателефонувала мені: «Що ж Ви тільки ужгородську красу фотографуєте? Приїжджайте до нас у Мукачево – Ви тут таке побачите, що будете в захваті. Наша санстанція – наче райський куточок».

Цікавість взяла гору. Одразу зібралася в дорогу, бо ж період цвітіння ось-ось мине.

На територію Державного закладу «Мукачівська міська санітарно-епідеміологічна станція» завітала о 16.50. Сторож Петро пояснив, що установа працює до 16 години, тому з працівників тільки він.

Адміністративна будівля потопає у лілових квітках гліцинії. Краса неймовірна – тільки милуйся! До того ж, безкоштовно. Гаражі стоять повагом, бо ж причепурені дівич-виноградом. На задньому дворі на невеликому клаптику землі облаштований палісадник. Є навіть фонтан у вигляді кулі, оздоблений трьома фігурками русалок. Росте тут багато екзотичних рослин, кущів, дерев, і просто гарних квітів: дві розлогі сакури, магнолія, які уже відцвіли; туя західна, самшит, бересклет японський, бамбук, кипарис, самшит, півонія деревовидна, троянди, бересклет японський та ін. Біля кожної рослини є табличка з написом.

–Будинок зведений 65 років тому. Колишній головний лікар СЕС Володимир Ревчук облаштував цей райський куточок, все садив і садив. Ми з ним давно дружимо, разом ходимо на полювання, – розповів мені пан Петро. – Теперішній головлікар Віктор Чикун продовжує справу свого попередника. Сторожем працюю тут 8 років, доглядаю і палісадник, прибираю, спушую ґрунт, поливаю рослини. Гліцинії щонайменше 30 років. А он верба дуже стара – має років 150. Років шість тому буря її зламала, ми її почистили, але дерево не пропало – он як розрослося.

Своє робоче місце пан Петро цілком справедливо називає райським куточком. І таку роботу язик не повертається назвати роботою – відпочинок, що там і казати. І не треба їхати у далекі екзотичні країни. Краса – поруч. Тільки бережи.

Тетяна Грицищук, фото автора