Карпати відгуляли найгучніше весілля десятиліття. ФОТО

11 червня, у день «відкриття дверей» в Європу, столиця Гуцульщини святкувала зовсім не цю визначну історичну дату…

Молода пара, що проживає в смт Ясіня, а саме в урочищі Лопушанка, вирішила підтримати й продовжити давні народні традиції своєї місцевості. У цьому їм допомогли батьки та Едуард Зелінський, голова сільради, який був головним тамадою весілля.

Історія весілля й обрядів, що його супроводжують, сягають сивої давнини…

Сватання

Гулянню передували сватанки. Наречений обирав сватів, які мали йти сватати дівчину в будинок її батьків. Від цього залежав результат і подальший розвиток подій самого весілля.

Переступивши поріг, свати повинні були отримати дозвіл увійти в хату, вклонитися на знак вітання й подяки господарям. Уточнювали, чи до тої хати вони прийшли, чи тут живе красива дівиця і т. д. Батьки нареченої, готувалися до приходу сватів, зустрічали їх з накритим столом (гостиною), хлібом-сіллю. За обідом розмова велася про те, що в одній родині є молода дівчина, а в іншій – парубок, який її покохав. Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж за хлопця, то виносила рушники й перев’язувала ними сватів. Про відмову вона повідомляла, даруючи молодому гарбуза. У такому випадку говорили, що хлопець «вхопив гарбуза».

Заручини

Якщо все склалося вдало, сватам не відмовили, наставав період заручин. Його оголошували за два тижні до весілля. Це своєрідне скріплення та розголошення договору про шлюб. Цього дня в хату, де жила молода, приходили батьки й родичі молодого. Старший староста мав накрити рушниками хліб, покласти на нього руку дівчини, а зверху руку хлопця і перев’язати їх рушником. Відтак наречена пов’язувала рушниками старостів, а всім присутнім дарувала хустки, полотно чи сорочки. Після цих обрядів дівчина й хлопець вважалися зарученими і вже не могли відмовитися від шлюбу. Спроба розірвати стосунки вважалася безчестям, за це сплачували відшкодування матеріальних витрат та ще й платили «за образу».

У переддень весілля проводили обряд прощання нареченої та нареченого з дівочою й парубоцькою свободою, який називали дівич-вечором. Такі вечорниці відбувались окремо в оселях молодої та молодого.

Вінчання

Важливим моментом шлюбної церемонії було вінчання. До церемонії готувалася велика кількість представників наречених. Молодого представляли старший перший дружба, дружби, старости, а молоду – старша дружка, дружки та брати. Також існував цілий перелік весільних чинів, кожен з яких виконував певні обрядові функції: приданки, закосяни, свашки супроводжували наречену до хати молодого, свахи забезпечували пісенний супровід усього весілля, посаджені (хрещені) батьки заправляли весіллям. Основна роль у благословенні молодих, їхній зустрічі та проводах приділялася батькам молодят. Саме вони виряджали пару на вінчання. До церкви наречені в супроводі почту відправлялися, як правило, нарізно. Перед виходом просили в батьків благословення, і ті благословляли їх з «прощівним» хлібом, щоб «ніколи не знати нужди та жити у мирі». Під час вінчання весільна матка тримала на плечах у молодого свічку та калачі, а весільний батько – свічку на плечах молодої. Виходячи з церкви, молоді з’їдали шматок хліба, щоб солодко жилося. Це також символізувало об’єднання родів.

Ясінянське весілля

Микола Москалюк, відомий на всю Рахівщину господар та вівчар, створив для своєї доньки Марічки атмосферу незабутнього автентичного весілля, такого, яке в давнину гуляли всі його предки. Народне весільне вбрання молодої було таким самим, як сто років тому: кольорові стрічки, що прикрашали багатий вінок, вишивана сорочка, кептарик та й загалом увесь образ нареченої відповідали вигляду гуцульської молодиці минулого століття.

Червневого недільного дня десяток возів, запряжених гуцуликами, везли селом почесних гостей. Натовп супроводжували й веселили музики, що грали запальні гуцульські мелодії. На це весілля зібралися запрошені з цілого району, всього їх було понад тисячу осіб!

Рахівщина гуляла майже цілий тиждень… Бриндзя, настоянки та токан чергувалися з баранинкою, печеною ріпою та голубцями. Дай Боже, щоб життя молодят було таким багатим, щедрим, радісним та яскравим, як їхнє весілля!

Традиційний викуп молодої збігся в часі з дозволом вільного перетину кордону з країнами Європи, тож, можливо, молода подружня пара одразу вирушить у шлюбну подорож до найближчих закордонних сусідів.

Софія ПЕКАРОВИЧ