В ILKO Gallery відбувся вернісаж експозиції “Колір”

2 червня в ILKO Gallery відбувся вернісаж експозиції “Колір” Миколи Малишка. Виставка складається з двох умовних частин та розташована на двох поверхах галереї. Загалом на ній представлено 53 полотна митця об’єднаних одною темою – кольором.

Переглянути виставку можна до 24 червня включно.

Куратор

Валерій САХАРУК

Микола Малишко впродовж кількох років створював цей проект. Він працював щодня, досліджував колір за будь-яких обставин освітлення, на світанку, в сутінки. Цей проект є підсумком Миколи Малишка як художника. У виставці “Колір” ми не можемо говорити про картини. Це є колірне середовище, яке вибудовує простір навколо себе, вступає в діалог з ним. Художнику було дуже важливо побудувати якісь враження з дитинства, переживання кольору, абсолютно спонтанні моменти, і він намагався згадати ці враження, які в ньому присутні. Коли йому це вдавалось, він був щасливий – переходив на великі формати, полотна, збільшував це враження в рази – для того, аби поділитися ним з глядачем. Малишко – художник, який розвивається. Він не зупинився. Микола жодного разу себе не повторив. Простір “Галереї Ілько” є активним співучасником виставки. Без цього простору не було б такої експозиції. Микола Малишко каже, що кожен глядач виносить свої асоціації від спілкування з будь-яким полотном. І він можливо того не усвідомить, але це відкладе у ньому слід і він потім міркуватиме про це. Це увійде в його досвід. А це головне завдання художника.

Автор

Природно, що думкам про колір передувала теоретична підготовка. Огляд праці Таранушенка про Слобожанщину, ознайомився з книгою «Глаз и солнце» С. Вавілова, нагода ще і ще раз перечитати «Malarstwo» W. Lam’a, оновив в свідомості «Historia koloru» Mariа’ї Rzepinskа’ої. Колір. Ньютон, Гете… Сезанн – найважливіші джерела бачення – музей – природа – потім виникне серединне людини Кандінського. Колір. Мова. Думання. Його виказати в кольоровій стихії. Початок – з полотен малих форматів, уявляючи їх значними в розмірах, аби колір вповні міг прозвучати, випроменити ідеї автора. Полотна наступні, запроектовані розміром близько метра і написані олійною фарбою, стали ескізами праць в рази збільшеними. Зараз намальовано кілька таких праць, і то не досить достатніх розмірів. Моделювання композиційних плям картинного простору, що екстраполюється, стикається і поєднується з умовним навколишнім простором, середовищем, довкіллям. Створення промовистих (кольором промовистим) зон. Подивився, побачив, «прочитав», сприйняв, узяв, увібрав в себе. На цьому етапі важливим імпульсом, джерелом дій природа. Принцип малювання з себе десь відгортається в найближче, але майбутнє. Враховую досвід з минулого, досвід колег, досвід власний. Сергій Борисович Кримський говорив: «Ви думаєте, що ви будуєте оцю конструкцію, помиляєтесь – вона будує вас». Діалог з кольором. З кольором спілкуюсь і маю з того емоційне та інтелектуальне задоволення, врівноваження… Обмежившись тільки кольором – прості площини, горизонталі і вертикалі, прості поділи полотна, кольори. Не ігнорую тепло, холодність, тон, тобто доповнюючі компліментарні кольори. Творення відбувається у мить вибору кольору, який би відповідав моїм запитам, пропозиціям, бажанням сказати те, що формується в мені: «Чи промовисте те, що в кольорі на полотні? Чи самодостатньо тільки кольору?» Пробую вводити в великі плями найпростіші елементарні риски, лінії. Колір – засіб виразності. А чи не найважливіший засіб? Художня форма. Площина, рисунок… Маю що сказати. Говорю кольором. Мої дії емоційно, в підсвідомості, сформовані кольором, відкриті, як мені здається, для прочитання, сприймання. Справді, здійснивши великий обсяг праць і таким чином розробивши оновлені погляди на ці праці, бачу – вони змінилися, і відчуваю, що я сам змінився. Працюючи щоденно – вранці, вдень, ввечері – навмисне досліджував зміни кольору за різних обставин освітлення. Дійсно, як свідчив Гете, світло зменшує силу звучання інтенсивності кольору, і, навпаки, при зменшені освітлення сила звучання кольору збільшується. Особливо звучить колір, коли смеркає. Коли вечоріє, тобто вчоріє, поринає в чорне, стає вчорашнім, в чорні пропадає, зникає геть, коли нічого не видно, тобто НІЦ не видно, НІЧ огортає усе. А прийде завтРА, тобто за наступним РА буде завтра. Простіть мене, що наважився своїми кольоровими мазками «доторкнутися до Всесвіту». Це жорстока, дивна, вражаюча і, водночас, велична реальність, яка перевищує будь які уяви, фантазії і мрії.
Микола Малишко

Довідково:

Микола Малишко народився в грудні 1938 року в селі Знаменівка на

Дніпропетровщині.

У 1961 році закінчив Дніпропетровське художнє училище, а в 1967 році –

Київський державний художній інститут.

1997 р. – Лауреат у номінації художник року, «Золотий перетин».

1998 р. – Лауреат премії імені Василя Стуса.

У 2009 р. – “DE PROFUNDIS” (З ГЛИБИН) . “Мистецький АРСЕНАЛ” Київ.

2012 року Микола Малишко став Лауреатом премії Першої Київської бієнале

сучасного мистецтва у номінації Відкриття ARSENALE 2012.

У 2017 р. – Лауреат Шевченківської премії у номінації “Візуальні мистецтва”.

Живе та працює в Київській області.

Організатор виставки: Резиденція Великий Перевіз.

Партнери проекту:
Арт-центр “Я Галерея”,
Мистецький центр “Галерея ІЛЬКО”.