Ліаноподібні рослини Ужгорода: гліцинія, або вістерія

У травні міста й села Закарпаття, особливо Ужгород, зазеленіли на повну. Квітне багато видів дерев і трав, але серед них особливу увагу привертає рослина, що в’ється по парканах багатьох садиб і розпускає звисаючі яскраво-бузкові аж до фіолетового кольору суцвіття. Так, це теж ліана екзотичного походження, яку називають гліцинією, або вістерією (Wisteria). У період цвітіння ця прекрасна рослина нагадує квіткову зливу. Кажуть, хто одного разу побачить її під час цвітіння – не забуде ніколи. У книжці «Екзоти Карпат», першим із авторів якої є відомий ужгородський ботанік Степан Фодор, подається інформація, що на Закарпатті ця рослина інтродукована в 1925 році.

Вістерія – це невеликий рід виключно декоративних листопадних ліан із родини бобових, поширених у Східній Азії та на сході Сполучених Штатів. Названий на честь Каспара Вістара, професора анатомії університету американського штату Пенсільванія.

Усього налічується 9 видів роду гліцинія, але в декоративному садівництві поширені в основному два – гліцинія китайська (W. sinensis) і гліцинія рясноцвіта (W. floribunda). Решта видів цікаві, швидше, систематикам рослинного світу, тому що програють у декоративності двом попереднім. Крім того, у рамках згаданих видів вирізняють багато культурних форм, і більшість із них – продукт багатьох століть відбору в садах Китаю та Японії, звідки й походять ці види (виходячи із вищесказаного, зрозуміло, що рясноцвіта гліцинія родом із Японії).

Назва «гліцинія» з грецької мови перекладається як солодка. У природі це дерев’яниста листопадна ліана з пониклими гілками. Листя гліцинії непарноперисте. Запашні фіолетові, бузкові та білі квіти зібрані у звисаючі китиці. Зацвітає гліцинія навесні, наприкінці березня, і може цвісти протягом усього літа. Вона вважається найгарнішою серед квітучих ліан.

Є ціла низка ознак, за якими розрізняють види гліцинії. Це і довжина суцвіть (у китайської вони сягають 30 см, у рясноцвітої довші), і величина та кількість простих листочків у складноперистому листку (в рясноцвітої їх більше, складний листок теж більший), і висота самої рослини (вістерія китайська може сягати 20 м, а рясноцвіта – до 8 м), але є кілька ознак, за якими ці два види можна розрізнити найбільш чітко. По-перше, такою видовою ознакою є закручування стебла навколо осі (наприклад, стовбура чи гілки дерева): у китайської вістeрії завжди проти годинникової стрілки, тобто відносно напряму росту стебло закручується справа наліво, а в японської – навпаки. По-друге, у гліцинії китайської квіти в суцвітті розцвітають майже одночасно, а в її японської родички розпускаються від основи до верхівки. Третя важлива однака: у гліцинії китайської нерідко спостерігається вторинне цвітіння в серпні – вересні, а рясноцвіта вістерія квітне лише раз на рік. І насамкінець четвертою важливою ознакою можна вважати те, що китайська вістерія зацвітає приблизно на два тижні раніше і квіти з’являються разом із листям, а в японської – лише після того як розвинуться листки.

Слід зауважити, що зустрічається також міжвидовий гібрид – гліцинія прекрасна (W. formoia). Але наголошуємо, що це не окремий вид, а лише рослина-гібрид, виведена в 1905 році професором Саджентом (штат Массачусетс, США) унаслідок схрещування гліцинії китайської та рясноцвітої вістерії форми «Альба». Вона поєднує в собі ознаки обох батьків: наприклад, число листочків у складному листку коливається від 9 до 15; квітки розкриваються одночасно, як у гліцинії китайської, а пагони закручуються, як у гліцинії рясноцвітої. Цей гібрид перевершує красою обидва батьківські види.

Як було сказано вище, є багато різних форм згаданих видів, і ці форми також зустрічаються в озелененні нашого міста й області. Яскраві рослини використовуються як чудове обрамлення в зимових садах і холах. Вирощують гліцинію в різних формах: і як ліани, що обвивають стіни альтанки або каркас огорожі, і як штамбові деревця. Можна культивувати її також у домашніх умовах контейнерним способом у вигляді деревець.

Як виростити гліцинію? Головна помилка переважної більшості порад з цього приводу полягає в рекомендації отримати рослину з насіння. Якщо ви бажаєте мати вдома гарну декоративну ліану цього виду, то краще не вирощувати її з насіння, бо вона не матиме декоративної цінності й узагалі не цвістиме або суцвіття буде не настільки гарне, як би хотілося. Насіннєве розмноження може стати в пригоді селекціонерам для виведення нових сортів. А любителям декоративного садівництва краще придбати хороший саджанець таких сорту й форми, які до вподоби, або ж виростити ліану за допомогою вегетативного розмноження – способом зимового щеплення.

Посадка гліцинії здійснюється навесні, коли минуть останні заморозки.

І зауважте, що гліцинія дуже сильно розростається, як і деякі інші ліаноподібні рослини, зокрема кампсис. Вона обплітає не тільки паркани, а й цілі дерева, проникає в різні щілини. Тому може виникнути ситуація, що від неї доведеться очищувати певну ділянку з декоративними насадженнями.

Ця агресивність вістерії відображена в китайській легенді про прекрасну дівчину, споглядаючи обличчя якої, люди забували про все на світі. Дивовижно прекрасними були її довгі коси. Удень на сонці вони переливалися яскравими фіолетово-ліловими фарбами, а ввечері від волосся йшло блакитно-синє ніжне сяйво… Але одного разу дівчину викрав і розтерзав дракон. І тут настала відплата: тіло дракона застигло, перетворилося на ліану та вкрилося корою, щоб злий дракон не зміг далі мучити людей. Від злості він нищив дерева, обвиваючи їх своїм могутнім злим торсом. А коли голова дракона хотіла побачити сонце й піднімалася, то замість полум’я з пащі з’являлися прекрасні фіолетово-лілові квіти.

Японці щороку з’їжджаються помилуватися квітками цієї рослини на традиційний ритуал «Ханасампо».

Крім декоративних, листки гліцинії мають лікувальні властивості, адже містять фітонциди, які є згубними для туберкульозної палички.

В Ужгороді гліцинія зустрічається на приватних подвір’ях багатьох вулиць, зокрема Собранецької, Кавказької, Яна Гуса, пл. Волошина (біля римо-католицького костелу) та інших. Найчастіше вона має вигляд ліани, але в ботанічному саду ДВНЗ «Ужгородський національний університет» росте гліцинія, штучно сформована в невеличке деревце (штамбова форма).

Насамкінець зауважимо, що китайська гліцинія зацвітає в 3–4-річному віці, а японська – у віці 10 років, тож це рослина для тих, хто вміє чекати.

Михайло БІЛАНИЧ