Вербна неділя: історія, традиції, обряди

Традиційне християнське свято Вербна, або Цвітна, неділя відзначається на території всієї України.

Закарпаття не є винятком. Але наш край цікавий тим, що тут переплелися традиції різних національностей, і вже довести, кому належать ті чи інші звичаї, дуже важко. Сьогодні йтиметься про останній тиждень перед світлим Воскресінням, головним символом якого є гілочка верби. Далеко не кожен знає, особливо діти, у чому полягає суть освячення мицьок. В основному всі чули десь чи бачили, як продають гілки верби перед церквою, і на цьому знання обмежуються, тому ми й вирішили розповісти про традиції та обряди, а також історії Вербної неділі як у плані церковного значення, так і народних вірувань.

Історія Вербної неділі

Наприкінці Великоднього посту християни всього світу відзначають велике свято. Ця дата знаменує Вхід Господній у Єрусалим. Вербна неділя бере свій початок у першому тисячолітті. Ісус Христос прийняв рішення зустріти Великдень у Єрусалимі. За ним пішли його послідовники і простий народ, а мешканці міста, почувши, що Ісус прямує до них, зустріли його пальмовими гілками. Це свято в християнській релігії вважається найтрагічнішим, адже саме в цей час священики прийняли рішення вбити Ісуса. А народ, який захоплено зустрічав Спасителя, незабаром зажадав розіп’яти його. Тобто поміняв свою віру на протилежну буквально за лічені дні.

Через відсутність символічних пальмових гілок у нас їх замінили вербовими. У зв’язку зі скорботою Вербної неділі наступного, Вербного тижня слід дотримуватися найсуворішого посту. Сьогодні люди переважно строго постують у понеділок, середу та п’ятницю, та особливо сильні духом – протягом цілого тижня перед Пасхою, є й такі, хто з п’ятниці не вживає ніякої їжі аж до причастя у Великдень.

Але, крім християнських традицій, зі святом Вербної неділі пов’язано багато відомих народних прикмет і традицій.

Традиції та обряди народів світу у Вербний тиждень

Насамперед із Вербним тижнем пов’язані прикмети про погоду та майбутній урожай. За старими повір’ями, щоб молода пара жила в щасті й достатку, теща в понеділок приносила в будинок молодого зятя подарунки.

У Болгарії відзначали Лазареву суботу. Цього дня було прийнято ламати гілки верби і з піснями обходити будинки. Опівночі молодь просилася в хату й починала злегка бити господарів гілками, примовляючи: «Б’ємо, щоб були здоровими». У Польщі на це свято пекли хлібці, в один із них клали монету. Кому діставався цей буханець, тому чекати удачі та достатку цілий рік. Якщо ж дівчина візьме його, то вдало вийде заміж.

А ще це свято символізує відродження природи. Адже в цей час уже розпускається верба. З глибини століть до нас дійшла легенда про те, що колись вона була жінкою. Верба мала багато дітей і стала сперечатися з самою Матір’ю-Землею про те, що вона плодовитіша за неї. А Земля у відповідь розсердилася й перетворила жінку на вербу. Тому в деяких областях досі вважають, що безплідним жінкам на це свято корисно з’їсти освячені вербові бруньки.

Освячені гілочки верби народ наділяє властивостями знімати зурочення з домашньої худоби, захищати від хижаків і злого ока недобрих сусідів. Тому в наш час у деяких місцевостях ще збереглися звичаї, традиції та обряди, які здійснюються саме на Вербну неділю.

У народі вважають, що вода з вербою допомагає позбутися багатьох хвороб. Тому купали немовлят у воді з вербовими бруньками. Існує й таке повір’я: якщо прибити на ріг будинку освячений кілочок верби, то зникне природна боязкість членів сім’ї. Вербові гілочки носять до церкви, бо вважається, що після освячення вони набувають великої духовної сили. Тому хвора людина може використовувати їх для лікування. При цьому в народі вважалося, що гілочкою верби треба бити по тілу, примовляючи: «Святий Дух, через вербу входь – хворобу відводь. Верба прийде – хворобу віднесе».

Родинний оберіг на Вербну неділю

За слов’янською традицією родинний оберіг робиться саме в це свято. Необхідно взяти стільки гілочок верби, скільки членів у родині. На ранковій зорі треба зв’язати ці гілочки в пучок. Піти до церкви на службу й освятити їх. Після повернення додому слід випити свяченої води і заплести косу з вербових гілочок, при цьому уявити, що всі члени родини взялися за руки й утворили коло. Відтак найстарший член родини перед іконою Божої Матері повинен прочитати такі слова: «Вербою святий Павло махав, від нас недругів відганяв. Як правда, що Вербну неділю шанують, так і правда, що злі люди не пристануть. Амінь». Читати слова треба тричі. А вінок потрібно зберігати в іконах увесь рік, до наступного свята Вербної неділі. Також цього тижня ще до сьогодні прийнято носити вербні гілочки на кладовище на могили родичів.

Свячена верба в народній медицині

Освяченим у церкві гілочкам верби в народі й народній медицині приписується велика магічна сила. Вважається гріхом топтати свячені в церкві мицьки. Тому після служби прийнято спалювати навіть маленькі листочки.

Крім цього, вербу часто використовували в народній медицині. Готували відвари зі свячених гілочок та трав від головного болю. Вважалося, що верба допомагає при лікуванні лихоманки, ревматизму, знижує високу температуру. Листя прикладали до ран, а горілчані настої застосовували при захворюваннях кишечника. Дітям давали з’їсти  вербні бруньки, щоб горло не боліло. При виході з церкви необхідно було з’їсти 9 вербних бруньок, щоб не боліли зуби.

Тож справа кожного, у що вірити й чого дотримуватись, але важливо одне – шанувати, берегти і плекати традиції своєї родини, свого народу.

Софія ПЕКАРОВИЧ