В Ужгороді обговорили, як активніше співпрацювати громаді, владі та змі

23 березня в Ужгороді в культурно-історичному центрі «Совине гніздо» відбулася конференція Ужгородського прес-клубу, яка проводиться спільно із словацькими колегами у рамках програми «Словаччина – Україна: співробітництво через кордони».

Конференцію відкрили  голова Ужгородського прес-клубу Ірина Бреза та Мілош Немєчек, менеджер проекту «Інформація для громадян та співпраці», член Ради з прав сеньйорів, почесний президент Асоціації видавців друкованих ЗМІ у Словаччині Він зауважив, що інформацію про словацько-українські стосунки знайти досить важко, на відміну від, наприклад, угорського чи австрійського напрямків. Тому проект ставить собі за мету саме двосторонній обмін інформацією. Також гість розповів про діяльність організацій для людей поважного віку, які у Словаччині достатньо активні і впливові, а в Україні наразі словацькій стороні наразі важко знайди партнерів у цьому напрямку. 80-90 тисяч словаків є членами подібних організацій. До слова, у Німеччині це кожен другий пенсіонер. Тобто громадська активність важлива у будь-якому віці і Україна має шанс перейняти європейський досвід у цьому. «Ми є силою, коли зрозуміємо, що ми цією силою є», – каже М. Немєчек.

Олександр Білак, заступник міського голови Ужгорода наголосив на важливості українсько-словацької співпраці: «Ми розуміємося практично без перекладу і маємо значну історію двосторонніх стосунків. Ужгород та Закарпаття мають що показати і запропонувати словацьким сусідам, а також можуть багато що дізнатися у них».

Вікторія Тарахонич, начальник відділу міжнародних грантових програм та інновацій Ужгородської міської ради розповіла: «Ужгород пов’язаний дружбою з багатьма містами світу, сьогодні у нас є 19 міст-побратимів. Тішимося, що у Європі не згасає інтерес до нашого міста. Наші словацькі друзі з Кошіце, Міхайловце, Гуменного вже стали нам практично рідними, на різних заходах у Словаччині нас зустрічають як найближчих друзів. Новий проект передбачає наближення наших регіонів і має на мету надати змогу мешканцям пізнати красу краю Земплін і Закарпатської області, дізнатися про всі атракції. Будуть встановлені певні високотехнологічні засоби, які цьому сприятимуть. Однією з цілей є і зменшення економічної відмінності між нашими регіонами».

Олеся Вовканич-Белеканич, секретар міської ради м. Перечин поділилась досвідом  залучення громади до участі у місцевому самоврядуванні: «Ми створили раду старійшин з числа досвідчених людей. Також у нас є створені громадська рада і жіноча рада. Крім того, у школах діють парламенти, завдяки чому учні бачать, як приймаються рішення і як можна впливати на рішення міської ради».

У Перечині працює програма «Відкрите місто». Діє вона не так давно, але громада звикає повідомляти владу про ту чи іншу проблему. Відповідні служби повинні одразу відреагувати. Відтак активно обговорюються комунальні проблеми, у тому числі й в соцмережах. Як розповіла О. Вовканич-Белеканич, затверджено і положення про громадський бюджет. Наразі чекають об’єднання м. Перечин із 4 сусідніми селами.

Ольга Бесага, координаторка ініціативної групи «Equality lab» розповіла: «Наша діяльність спрямована на те, щоб розвивати суспільство, у якому всі люди рівні, незалежно від будь-яких їх характеристик. Ми організували кілька правозахисних лекцій, кіноперегляди з подальшим обговоренням та інші заходи. Плануємо торкнутися і расової дискримінації, а також дискримінації людей з інвалідністю. На жаль, ці теми стали актуальними останніми часом у нашому місті. До 8 березня ми організували публічну акцію, щоб привернути увагу до всіх видів насильства – домашнього, сексуального та ін. Також хотіли привернути увагу до необхідності ратифікації Стамбульської конвенції, роздавали й листівки з контактами кризових центрів для постраждалих від насильства. Акція була зірвана, незважаючи на те, що ми діяли абсолютно у правовому полі. Група молодих чоловіків у капюшонах і темному одязі оточили нас і силою відібрали плакати та інші речі, а ще й поштовхали. Але подія сколихнула Ужгород і вкотре засвідчила важливість публічних акцій. Я рада, що ужгородці не пропустили це повз вуха, лунало багато слів підтримки. Ми раді, що і міська рада швидко відреагувала та дала свій коментар. Надалі просимо пильнішої уваги до громадських акцій та до безпеки. Бо без цього ні про який розвиток свідомого суспільства і демократичної держави не можемо говорити».

До дискусії долучився Мілош Немєчек. «Згідно з дослідженнями, у Словаччині найчастіше дискримінують за ознакою віку та здоров’я – пенсіонерів та інвалідів. Далі – представників сексуальних меншин», – каже М. Немєчек. Водночас усі вони мають змогу вільно виступати на публічних акціях.

Ганна Мелеганич, координатор Центру сталого розвитку УжНУ, доцент кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій, кандидат політичних наук розповіла про основні напрями діяльності ВНЗ для розвитку місцевих громад та досвід УжНУ у цьому. «Світові ресурси вичерпуються, водночас все у наших руках і ми повинні дбати про добробут як сучасних людей, так і поколінь, що приходять», – каже Г. Мелеганич. Студенти УжНУ мають змогу брати участь у різноманітних активностях, поглиблюючи власні знання у цій темі. Студенти, які паралельно проходять навчання за кордоном, свідчать, що Концепція сталого розвитку інтегрована там практично у кожен навчальний проект.

Також студенти УжНУ здійснюють ознайомчі візити у місцеві громади, де на практиці з’ясовують, як громада може самостійно вирішувати свої проблеми.

Тетяна Смріга, керівниця мистецького центру «Кубло» повідомила: «Наша робота триває довкола сучасного мистецтва. До речі, наразі в Ужгороді триває резиденція – ми поміняли 5 українських художників на 5 словацьких. Крім того, займаємося архітектурною спадщиною. Громадське життя Ужгорода – це те життя, яким ми живемо заради громади і заради того, щоб змінювати життя міста».

Тетяна Смріга зокрема розповіла і про проект «Ми місто», який складається з двох з блоків – інституційного та освітнього. «Найправильніше – це вкладати знання і розуміння цінностей в дітей. І тоді ми виростимо покоління, які інакше мислять, аніж сучасні руйнатори нашого історичного простору. Т. Смріга також розповіла про ініціативу «1930: старі гідранти», медіа-проекти «Transcarpathian Heritage» та «Uzhhorod Modernism». Крім того, триває розробка інтерактивної карти, на якій можна буде навести курсор на кожен будинок і отримати інформацію про його історію, старі фото тощо», – сказала Т.Смріга.

Міхал Бенадік, голова видавців регіональної преси Словаччини поінформував про стан справ у словацьких регіональних ЗМІ, зокрема й про роботу телекомпанії «Земплін». А також про те, як вирішують проблеми журналістів професійні спілки. «Ситуація з медіа в Словаччині не є ідеальним прикладом для України, на відміну від, наприклад, громадської активності. Влада і політичні сили не повинні були б мати вплив на ЗМІ», – каже Мілош Немєчек. Йшлося і про «наступ» електронних медіа та про необхідність використання мудьтимедійних інструментів й традиційними ЗМІ.

У Словаччині, як і в Україні, власниками окремих ЗМІ є олігархи, найбагатші люди країни. Також великим власником медіа є найбільша фінансова група країни, яка має в руках інструмент інформування громадськості та бізнесового простору. «Без ЗМІ Словаччина не була б демократичною країною сьогодні, – каже М. Немєчек. – Коли влада хотіла накласти на нас непосильні податки, чимало ЗМІ випустили свої видання із порожньою першою сторінкою. Це символізувало, що якщо відповідний закон вступить в дію, то саме так виглядатимуть новини, тобто незалежні ЗМІ просто перестануть існувати».

Упродовж останніх 5 років закордонні видавці покидають словацький ринок, який перестає для них бути цікавим економічно. Натомість залишаються місцеві видавці.

«Я впевнений, що друковані ЗМІ не зникнуть, але вони повинні пристосуватися до умов сьогодення, щоб іти в ногу з часом, використовувати можливості інтернету та електронних технологій», – підсумував М. Бенадік.

Віталій Мещеряков, директор філії ПАТ НСТУ «Закарпатська регіональна дирекція» розповів: «Наша компанія переживає реформування, ми долаємо шлях від державної до суспільної форми власності. Від компанії, яка обслуговувала владу і була від неї на 100 % залежна, ми йдемо до компанії, яка має слугувати людям». Серед новацій обласного телеканалу – новини виходять у той же день, коли вони відбулися, а не за 2-3 доби. Є і низка програм, де зустрічаються громадські активісти і представники влади, опоненти з різних тем і тп. «Ми хочемо, щоб кошти, які сплачують громадяни, використовувалися ефективно. Тому раді піднімати у ефірі болючі теми, висвітлювати позицію громадських активістів та разом впливати на владу і вирішення проблем, створити для цього оптимальний телевізійний майданчик», – каже В. Мещеряков.

Журналістка Лариса Романюк підняла тему демократії і ЗМІ, роботу журналістів у контексті впровадження реформ. «У нас є багато прикладів, як поводилися ЗМІ у контексті реформування різних галузей. Наприклад, щодо нової поліції та формування її іміджу. Натомість така реформа, як децентралізація, на початку не призвела до появи аналітичних публікацій з цієї теми, тому поширювалася певна паніка, а політики використовували комунальні ЗМІ у власних інтересах, доходило аж до відвертого саботажу реформи. Але наразі ситуація вирівнялася, у тому числі з ініціативи місцевих громад, які зіткнулися з певними проблемами та звернулися за підтримкою до журналістів», – каже Л. Романюк.

На окремій дискусійній платформі конференції обговорювалась тема «Розвиток місцевого самоврядування: сучасні підходи та ініціативи громад». Маріанна Собран, радник міського голови Ужгорода виступила з презентацією «Місцеві ініціативи у контексті збереження культурної спадщини». Йшлося про корисні ініціативи у місті та ситуацію із культурною спадщиною. Маріанна нещодавно повернулася зі Львова, де спільно з німецькою організацією було оголошено конкурс на проведення «Майстерні міста» 2017 року. Упродовж семи днів на таких майстренях плануються різноманітні майстер-класи, тренінги тощо. Торкнулась доповідачка теми збереження архітектурного обличчя Ужгорода. «Ініціативи у збереженні історичної культурної спадщини непочатий край, люди сподіваються, що влада буде прислуховуватися до думки громади. Маємо чудові історичні надбання, які ми повинні оберігати», – додала Маріанна Собран.

Вікторія Слюсаренко, к.е.н. доц. кафедри обліку і аудиту УжНУ, аудитор судовий експерт, керівник МІЦ «За професійну діяльність» розповіла про систему електронного врядування, яке є  ефективним у комуні куванні з владою.  «Це оперативний контроль  та реагування від влади на питання актуальні містян. Е-врядування є  превентивним заходом запобігання корупції, зокрема, в он-лайн формі можна відслідкуватися як дохідну, так і витратну частини бюджету.  Також застосування електронного врядування покращує ефективність громади, індикатори ефективності стають контрольованими та прозорими», – зауважила Вікторія Слюсаренко. – Треба, щоб громада долучалась активніше до цих процесів, особливо молодь. До речі, Ужгород перебуває у першій п’ятірці із запровадження системи Е-врядування в українських містах».

Віталій Дячук та Іван Петращук презентували систему електронних петицій. На Закарпатті дві міські ради приєдналися до системи це Ужгород, та  Рахів, де за  рішення впровадити систему петицій 13 березня проголосувала Рахівська міська рада. Для порівняння: на Івано-Франківщині таких міських рад –  три, на Львівщині – 10 та обласна рада. Єдина система місцевих петицій  створена у рамках програми “Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади” (EGAP), що фінансується Швейцарською Конфедерацією та виконується Фондом Східна Європа, Фондом InnovaBridge у партнерстві з Державним агентством з питань електронного врядування.

Олександр Липчей розповів про проблеми Нижньоселищансьокї громади, яка вже другий рік намагається об’єднатися з Копашнівською сільською радою іншими громадами згідно із ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Поки що об’єднатися не вдається. «Але ми продовжуємо боротися, таких громад багато – і в Ужгородському, Тячівському, Рахівському районі та інших, – каже Олександр Липчей. – Нижнє Селище відоме через ряд соціальних, економічних, культурницький проектів. Переконаний, що нам вдасться завершити об’єднання у контексті децентралізації. Олександр Липчей також розповів, що Нижньому Селищу є що розповісти у контексті збереження історичної спадщині. Ще у 1937 році до Чехії із Н.Селища була вивезена дерев’яна церква, збудована у 1632 році. Вона діє і нині, делегація з Нижнього Селища нещодавно побувала у своїх історичній пам’ятці, яка тепер закордоном.