Храм на околиці міста, або Найскромніша церква Ужгорода та її таємниці

Місце на самому краєчку гранітної скелі вподобала собі ця архітектурна будівля або, точніше кажучи, її залишки.

Руїни радванського костелу

Костел був єдиним у свій час на території Ужанського комітату. Роком заснування храму вважають далекий 1640-й. Римо-католицький костел був другим за значенням після Горянської ротонди важливим духовним та архітектурним об’єктомґ, окрасою Ужгорода. Його освятив естергомський (сучасна Угорщина) кардинал Дьордь Ліппай на честь Святої Тріїці. Але час негативно вплинув на архітектуру будівлю, і вона почала руйнуватися. Там, де колись був величний римо-католицький костел, залишилися руїни.

Друге життя будівлі подарував Міклош Ранкі, місцевий багатій. Саме завдяки його благодійності у 30-х роках ХІХ століття церква була оновлена, а до 1949 року вже існувала як греко-католицька. Та у зв’язку утисками цього віросповідання в радянські часи, храм отримала православна спільнота.

Видобуток каменю в радванському кар’єрі негативно вплинув на прекрасний у минулому костел. Від підземних поштовхів під час робіт стіни церкви почали руйнуватися вже вдруге. Тож вірячи змушені були покинути святиню.

Радянська атеїстична пропаганда серед населення теж зробила свою справу. Деякі віряни отримали партійні білети, а дехто потай молився вдома. Таким чином церква виявилася непотрібною.

У 50-роках видобуток каменю ставав дедалі інтенсивнішим. Роботи проводилися із застосуванням динаміту, тож вибухи неабияк вплинули і на без того тендітну конструкцію. На стінах з’явилися тріщини, дах та стіни почали осідати. Атеїзм 60–70-х років завершив нищівну справу руйнації. Олтар, склеп, у якому ховали священиків та багатіїв, а також підлога зовсім не збереглися.

Тож від готичної кам’яної споруди, що колись була костелом, не залишилося майже нічого. Про існування церкви зараз свідчать тільки руїни.

Радванський Ян Непомуцький

Перед тим як підійти до стін старої церкви, біля підніжжя гори можна побачити порожній постамент. Колись на цьому місці стояла статуя Яну Непомуцькому. В історичній довідці значиться, що її сюди перенесли в 1937 році. Пізніше вона зникла. Цікаво, чому статуя цього святого була встановлена на Радванці. Адже відомо, що він є покровителем Чехії, а також опікується рибаками та мельниками. Ян з маленького містечка Непомука був особистим сповідачем дружини чеського короля Вацлава IV. Не бажаючи порушити таїнство сповіді, священик позбувся власного життя. У 1729 році

Папа Бенедикт ХІІІ долучив Яна до лику Святих. Так почав розповсюджуватися культ Яна Непомуцького. Близько 1731 року пам’ятник йому з’явився і в Ужгороді. З берегів малого Ужа, де було встановлено перший монумент святому, він неодноразово переносився. Таким чином його міграцію важко відстежити. В один час фігура з’явилася поблизу пішохідного мосту, потім на Кальварії… Але пам’ятник зазнав значних пошкоджень, тому довелося робити новий. Після цього, у 1937 році, фігуру встановили неподалік римо-католицького костелу на Радванці, однак залишалася вона там недовго.

Не так давно пам’ятник Яну Непомуцькому розмістили на самому початку гори Кальварії.

Стародавній хрест

На перехресті радванських вулиць у 1913 році було встановлено велетенський хрест. Звісно, з приходом радянської влади він не міг там залишатися. Тож громада прийняла рішення перенести хрест до підніжжя сходів до церкви, поруч із Меморіалом жителям, загиблим у Першій світовій війні.

Тож римо-католицький хрест знаходиться неподалік греко-католицько-православного храму на околиці старовинного єврейського кладовища.

Ось такий дивовижний, незвіданий і таємничий наш сучасний Ужгород.

Софія ПЕКАРОВИЧ