У Перечині провели мітинг-реквієм до 4-х роковин повномасштабного вторгнення рф

24 лютого у Перечині відбувся мітинг-реквієм до 4-х роковин повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Захід розпочали о десятій годині на площадці перед будівлею міської ради. У ньому взяли участь працівники міської ради та виконкому, структурних відділів, комунальних закладів, державних установ, а також жителі громади.

Під звуки «Мелодії» Мирослава Скорика, яка вважається у світі уособленням зраненої і ніжної душі України, ведуча Оксана Вайда, директорка краєзнавчого музею міста Перечин, нагадала, що сьогодні минає чотири роки від того ранку, який розділив наше життя на «до» і «після».

– Чотири роки болю, втрат, розлук і тривожних світанків. Чотири роки, коли кожен із нас навчився жити зі звуком сирени, чекати дзвінка з фронту й берегти найдорожче – рідних і свою землю. У пам’яті назавжди залишаться порожні вулиці перших днів, розгубленість і водночас дивовижна внутрішня зібраність, коли вся країна стала пліч-о-пліч, аби вистояти. Та навіть у мінорі нашої пам’яті звучить нота світла. Бо за ці роки ми довели: нас неможливо зламати. Ми стали сильнішими, дорослішими, сміливішими. І попри втому, попри біль, у наших серцях живе впевненість – правда і свобода мають майбутнє. І це майбутнє ми виборюємо щодня, – наголосила Оксана Михайлівна й оголосила мітинг-реквієм відкритим.

Прозвучав Державний Гімн України.

Ці роки стали випробуванням не лише для фронту, а й для кожного мирного міста і села. Ворог цілеспрямовано б’є по житлових будинках, лікарнях, школах, по тих місцях, де мало б панувати звичайне людське життя. Ракети й дрони розтинають нічне небо, несучи страх і руйнування. Ми є очевидцями темних зим без світла й тепла, довгих годин блекаутів, коли міста і села занурюються у пітьму. Та навіть у темряві світиться інше – вікна незламності, свічки на кухнях, генератори у дворах, підтримка сусідів. Ворог намагається знищити наше нормальне життя, але не зміг знищити головного – нашої гідності й взаємної підтримки.

І впродовж кожного з цих днів наші захисники та захисниці на межі людських можливостей роблять усе, щоб ворог не досяг своєї мети, наближаючи нас до Перемоги. Щира вдячність мужнім українським воїнам за кожен світанок і за кожен вечір, за незламність і мужність, сміливість та стійкість.

У своєму виступі міський голова Іван Погоріляк пригадав перші дні війни, які згуртували громаду.

– Слава Ісусу Христу! – привітавшись по-християнськи, звернувся до присутніх такими словами: «Шановна громадо, рідні та близькі загиблих воїнів, воїнів, які вважаються зниклими безвісти, воїнів, які перебувають у полоні російського агресора. Низький уклін вам за ваших синів, батьків та рідних».

Сьогодні всі ми згадуємо 24 лютого 2022 року та перші дні повномасштабного вторгнення. Пам’ятаю, як до нашого ТЦК стояли черги з молодих хлопців та їхніх батьків, які повернулися із-за кордону, щоб записатися до військових підрозділів та піти на фронт. З першого дня ми почали формувати 68-ий окремий батальйон територіальної оборони. Одразу наша громада як тилова розпочала приймати людей, які тікали від війни. А це було по сто осіб щодня. Уже за два тижні лише у комунальних закладах перебувало понад тисяча людей, та ще стільки ж знайшли тимчасовий прихисток у приватному секторі. Тоді важко було купити продукти, щоб годувати цих людей, і нам на допомогу прийшли міста-побратими. Нам передавали продукти, матраци, спальні мішки, гігієнічні та миючі засоби для того, щоб ми могли утримувати таку кількість ВПО. Щодня ми возили людей як з Ужгорода до Перечина, так і на прикордонні переходи з Перечина, щоб вони їхали до Європи. З цим завданням ми справилися насамперед завдяки працівникам освіти, медицини. Я горджуся громадою, яку очолюю, бо ми показали своє обличчя, простягнули руку допомоги кожному, хто звернувся до нас. Горджуся нашими воїнами, які добровільно мобілізувалися. На жаль, війна забрала 30 воїнів, 18 перебувають у статусі безвісти зниклих, троє знаходяться у полоні, а ще десятеро померло під час війни з різних причин. Слава нашим Героям!

Відтак Іван Михайлович акцентував увагу на економічному розвитку громади:

– Ми не стояли осторонь і тих процесів, які відбувалися в нашій країні з точки зору економіки. Не всі тоді розуміли, що економіка на Сході України не може функціонувати у такому вигляді, як до війни, і тоді ми почали приймати релоковані підприємства, а це – робочі місця, поповнення бюджету як громади, як і держави. За минулий рік Індустріальний парк сплатив у цілому понад три мільярди податків. Це дуже великі гроші, це підтримка нашої держави в економічному плані. Я впевнений, що колись буде говорити вся Україна, як Перечин під час війни зміг зорганізуватися, зміг об’єднати людей зі Сходу із Заходом, не на лозунгах, не на словах, а на ділі. У цьому і є наша сила. Тому ворогу нас ніколи не перемогти.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героїв, які полягли в боях з агресором, боронячи територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України.

Відтак відбулося запалення свічок пам’яті та їх покладання біля автобіографічних банерів загиблих Героїв Перечинської громади.

Кожен християнин, якому не байдужа доля України, щодня молиться про мир та добробут. Об’єднуватися у такій молитві є вкрай важливо. Спільна молитва захистить Україну та тих, хто продовжує боротьбу на полі бою, стане свідченням духовного єднання українського народу та символом нашої непохитної віри у Перемогу.

Молебень провів священнослужитель громади отець Андрій.

Завершуючи мітинг, Оксана Вайда закликала всіх зберегти у собі не лише скорботу, а й рішучість. Рішучість жити, працювати і підтримувати одне одного та творити майбутнє, за яке вони боролися. Пам’ятаймо: наша єдність – це наша сила, наша віра – це наш щит, а любов до України – це те, що веде нас вперед навіть у найтемніші часи.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора