Конференція «Індивідуальні долі – колективні травми» в Університеті Ракоці: науковий погляд на радянізацію та її наслідки

18 листопада в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці ІІ (м. Берегово) відбулася наукова конференція «Індивідуальні долі – колективні травми. Загальні риси радянізації». Захід був організований кафедрою історії та соціальних наук, Комітетом національної пам’яті та Соціально-науковим дослідницьким центром імені Тиводара Легоцького. У науковому форумі взяли участь історики, науковці, представники дипломатичного корпусу та громадськості.

З вітальним словом до учасників звернулася завідувачка кафедри історії та соціальних наук Єлизавета Молнар Д. Вона наголосила на важливості збереження пам’яті про трагічні події минулого та їхнього впливу на сучасне розуміння історії: «Ми зібралися сьогодні, щоб повніше висвітлити ті події та зробити висновки з уроків епохи. Сподіваюся, що цей день буде не лише днем пам’яті, а й днем спільного розуміння для всіх нас».

Консул Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар згадав про трагічні депортації закарпатських угорців у 1944 році під приводом так званої «малої праці» (málenkij robot): «Цей вислів був фальшивою обіцянкою: насправді він означав примусову працю, а часто – смерть у таборах. У період радянської окупації було депортовано близько 800 тисяч угорців, багато з яких ніколи не повернулися… Пам’ять дозволяє нам не лише осмислити минуле, але й передати уроки молодшим поколінням».

З вітальними словами також виступили Адам Дерган, заступник генерального директора Офісу Комітету національної пам’яті (Угорщина), та очільник університету Степан Черничко. У своїй промові ректор підкреслив, що десятиліттями про події 1944 року не дозволяли говорити, але саме пам’ять про пережиті трагедії стала джерелом нової сили для громади: «Зламаний хребет не зламався остаточно – він підтримав громаду… Наприкінці 1980-х, коли заборони почали спадати, люди знову заговорили й висловили біль, який носили десятиліттями. З цієї пам’яті народилася нова сила, що заклала основи інституцій, які працюють і сьогодні».

Після урочистої частини розпочалася серія наукових доповідей, спрямованих на осмислення різних аспектів радянізації та її впливу на населення Закарпаття.

Науковці виступили з такими темами:

• Віктор Аттіла Шоош – сучасні підходи до вивчення пам’яті угорців, відведених до радянського полону;
• Іболя Самборовскі-Надь – наслідки колективізації на прикладі села Великий Берег;
• Наталія Вароді – боротьба греко-католицького єпископа Олександра Хіри в умовах переслідувань;
• Іштван Мароші та Андрея Левдар – доля греко-католицького духовенства під час комуністичних репресій;
• Степан Молнар Д. – зміни в адміністративній системі Закарпаття після зміцнення радянської влади;
• Олександр Добош – радянізація топонімів як інструмент ідеологічного впливу;
• Єлизавета Молнар Д та Ерік Марусіч – післявоєнне становище німецької громади Закарпаття, її втрати та відновлення.

Виступи охопили широкий спектр тем від особистих трагедій до загальних процесів, які змінили етнічний, культурний і релігійний ландшафт регіону.

Після завершення наукової частини учасники продовжили вшанування пам’яті жертв радянських депортацій та репресій. Організатори наголосили, що подібні заходи є не лише академічним аналізом минулого, а й важливим кроком до збереження історичної пам’яті та формування відповідального суспільного діалогу.

Наталія ВАРОДІ, фото УР