Підкорюючи простори, крокую до мрії

Важко уявити, як з маленьким багажем за спиною люди долають сотні кілометрів. Адже ми, коли плануємо навіть недалеку поїдку, беремо чимало речей.

Хтось пише список, щоб не забути найголовнішого. Хтось навіть купує нову дорожню сумку. Згадайте, як найпростіший виїзд на природу з ночівлею перетворюється на ранковий марафон з вибором продуктів, одягу, посуду, напоїв, пакуванням палаток, спальників та інших речей, які роблять наше перебування на річці чи лісовій галявині максимально наближеним до цивілізованого життя. Запевняємо себе, що великий багаж потрібен, аби нам було зручно. І ось, коли ми обрали все необхідне, багажник нашої машини ледь зачиняється, крім того, пасажири в салоні тримають у руках різні сумки та їжу. Знайома ситуація?

Люди звикли до зручності, але справжнє життя не завжди стоїть пліч-о-пліч з комфортом. Запитайте про це в тих, хто автостопом або на велосипедах подорожує Європою чи світом. Вони щасливі, бо мають можливість бачити те, про що мріяли. І нехай у сумці будуть лише декілька засобів для особистої гігієни, спальник та інші НАЙнеобхідніші речі.

Наші герої особливі тим, що свої мрії не відкладають у шафу, а грандіозні плани виконують за першої можливості. Для них не існує кордонів чи перепон. Андрій Закутний разом зі своїм 12-річним сином Андрієм, який хворіє на гемофілію, доводять: якщо сильно захотіти, мрії здійсняться. Так, вони подолали 1300 км на велосипеді за 13 днів, від Мукачева до Берліна. Крім того, мандрівники запевняють, що це лише початок, і вже будують нові маршрути. Їхній проект має назву «Підкорюючи простори, крокую до мрії». І вони, мотивуючи інших мрійників, доводять, що все можливо.

– Коли виникла ідея вашого проекту. Яка його суть? Скільки часу ви готувалися до такої довгої дороги?

– Начнём по порядку. Идея проекта возникла ещё прошлой зимой. Сначала сын просто захотел попасть в музей А.Гумбольдта в Берлине. Но предложение банально ехать туда автобусом его не вдохновило. Он долго, наверное, недели две, обдумывал и решался поделиться со мной своим вариантом – устроить велопробег.

Вот тогда и настала моя очередь крепко задуматься над этой идеей. Я взвешивал все «за» и «против». Консультировался со спортсменами, тренерами, считал, прорабатывал маршрут, составлял бюджет. Пытался отговорить сына, выдвигал аргументы. Каюсь, имел и намерение проверить его готовность, внутренний настрой. Но, к слову сказать, Андрей ни разу не поколебался. Был полон решимости и веры в свои силы.

– Що було найважчим під час підготовки?

– Найти спонсоров для проекта. Мукачевский городской голова дал нам для велопробега два велосипеда. Ему огромная благодарность за это. В остальном мало кто откликнулся на наши просьбы о помощи в финансировании, но все же люди помогали.

Следующим сложным этапом было получение виз. Тут нам здорово помогла Генконсул Словакии в Ужгороде. Выслушав нас, она не только приняла принципиальное решение открыть визы, но и передала информацию о нашем проекте словацким СМИ. Так как в средствах мы были стеснены, то пришлось тянуть с собой палатку, спальные мешки и пр. Спасибо небезразличним людям. Они нас технически экипировали в дорогу от А до Я.

– Ви брали багато речей? Скільки приблизно важив ваш багаж?

– Около 35 кг. Кроме того, у Андрея необходимых вещей было немало. Их вес составлял приблизительно 20 кг.

– Ваш маршрут проходив через Словаччину, Австрію, Чехію, Німеччину. Чим запам’яталися вам ці країни?

– Хочу сказать, что в Словакии очень отзывчивые люди. Они приветливые и добрые, но маршрут проходил сложновато, потому что там мало велодорожек, плюс перевалы и крутые подъёмы. В Чехии тоже очень мало велодорожек, велосипедистам там сложно, особенно в Праге. Хочу также сказать, что нужно заранее запастись кронами. При обмене будьте внимательны. Курс их валюты примерно равен нашей гривне, но при виде обменника не спешите доставать деньги. Особенно если курс высокий. Учитывайте, что там комиссия, а она составляет около 20%. Лучше меняйте в кассах, где висит надпись «0%». Курс там ниже на одну крону, но это выгоднее.

Кстати, в Австрии найти недорогой гостел будет очень непросто. Цены там высокие. А если уже говорить о Германии, то там очень красиво ночью.

– Чи є у ваших планах нові маршрути, які хочете подолати?

– Да, весной мы планируем сплав на байдарке по Днепру от Киева до Херсона.

– Що б ви порадили брати в дорогу людям, які планують подібні подорожі?

– Обязательно берите много воды. У нас в день уходило примерно по 5 л на каждого. Также важно иметь большой кусок клеенки, она может защитить от дождя. Обязательно берите спальные мешки, карематы, можно взять шоколад. Не забывайте и об аптечке, экипировке, очках и перчатках. Но главное – верить, что все получится.

Іванна БОНДАРУК