Садівниця з Виноградова продає незвичні білі персики

Білі персики в народі називають просто – «альбіносами». Вони є одними з пізніх сортів улюблених закарпатських фруктів. Найчастіше такі персики дозрівають у розкішних садах мешканців Берегівщини, де особливо сприятливі умови для теплолюбних рослин. Але не тільки…

Пані Ельвіра з Виноградова вже багато років вирощує різні садові культури. Її дерева рясніють від урожаю із початку літа до пізньої осені. Жінка каже, що має аж два види білих персиків – «Айс Піч» та «Білий лебідь».

«Сад із чоловіком ми заклади ще коли побралися – майже 40 років тому. Після весілля жили з бабусею, у її будинку. Потім збудували новий дім. А от деревами зайнялися одразу, бо обоє любимо рослинність. У нас росте і хурма, й інжир, і більше 10 сортів яблунь, і черешні, і сливи, і груші і вишні, і абрикоси, і, звісно ж, персики. «Айс Піч» – дуже рідкісний сорт. Я купила саджанець в Угорщині. Потім від нього Іван «щепив» інші дерева. Дає великі плоди. Один може й 300 грам важити. Дуже соковиті, смачні та ароматні. Їхня м’якоть хрумка, на смак нагадує суміш ананасу, яблука та абрикоса. Дерева стійкі до морозів, але люблять тепло», – каже садівниця «Карпатському об’єктиву».

Обидва сорти персиків у господині самоплідні, добре переносять посуху влітку, але поливати їх жінка усе ж радить.

«Білий лебідь» плодоносить вже на третій рік. Купила перший саджанець в Ужгороді років 10 тому. То був якийсь осінній ярмарок, точно не пригадую який саме. Не знала, чи приживеться, бо корінець у нього був слабеньким. Зараз це дерево дає стільки плодів, що й нам їсти є, і на продаж. Самі персики білі, але з кремовим відтінком. Дозрівають аж наприкінці серпня. Дуже солодкі та приємні на смак», – нахвалює урожай краянка.

Головне, як наголошує пані Ельвіра, захистити дерева від вітру, бо вони його не люблять. А ще, як стверджує вона, плоди чудово підходять як для десертів у сирому вигляді, так і для варення, компотів.

«Я навіть желе готую з персиків. А леквар який добрий виходить! Онуки наїстися не можуть. Коли хочуть перекусити, завжди собі на хліб мастять. Пробувала навіть в’ялити персики. Теж непогані виходять, але процес в’ялення довгий. Пробувала і на сонці сушити, і в сушарці. Робила і персиковий сік, і навіть смажила їх на грилі. Дуже смачно виходить, якщо додавати м’якоть цих плодів до різних соусів, смак стає вишуканим і пікантним. Донька часто готує сирники з персиковою «помадкою», а зять дуже любить персикове морозиво», – зазначає виноградівчанка.

Продає урожай пані Ельвіра або вдома, або у Хусті на ринку. За кілограм білих персиків просить 150 гривень.

«Розкуповують натуральну домашню продукцію завжди досить швидко, – стверджує ґаздиня. – Уже не сезон, а чогось смачненького хочеться всім, особливо дітям. Тож нерідко клієнти навіть не торгуються. За такою ж ціною і полуницю збуваю. Теж маю різні сорти і плодоносить вона в мене до листопада. Розбирають ягоди буквально за годину. Маю також не менш цікаві інжирні персики. Прошу за них 120 гривень. На вигляд вони трохи сплюснуті і схожі на інжир. Але смак у них справжніх персиків, дуже насичений, медовий, а запах дещо з квітковим відтінком, дуже приємний. Добрі вони тим, що мають тонку шкірку, а кісточка в них легко відділяється від м’якоті».

Цікаво, що відкрив для Європи персики Христофор Колумб. Їхньою батьківщиною є Південна Америка. А от у Китаї цим фруктом у давнину ласували тільки імператор та його родина. Для інших він був недоступним. Плоди дуже багаті на вітаміни та корисні речовини. Хоч вони й дієтичні, та неймовірно ситні, тож ідеальні для тих, хто контролює вагу. А ще… це – космічні фрукти. Під час однієї з висадок на Місяць один із астронавтів з’їв персик. Тож нині він вважається першим, з’їденим поза межами нашої планети фруктом.

Марина АЛДОН