Створення гідролатів надихає ужгородку на написання картин

Раніше Наталія Штафіра навіть подумати не могла, що колись візьме до рук фарби та пензлі. Хист до творчості з’явився несподівано. За її словами, надихнули квіткові аромати.

Декілька років тому вона захопилася дуже рідкісною для України справою – почала створювати гідролати. Це – квіткова вода, отримана під час парової дестиляції рослин.

Тож для чого вона? І як може натуральна магія природи вплинути на світобачення, внутрішні таланти і їхнє розкриття? Про це ужгородка розповіла “Карпатському об’єктиву”.

Квіткова вода, що зцілює душу і тіло

Оселя пані Наталії потопає у цвітінні – як натуральних рослин, так і квітів на полотнах. Багато чого вирощує сама вдома – для задоволення та гідролатів. Про своє захоплення розповідає зі знанням справи та натхненно.

“Усе почалося з того, що в мене чудовий сад. Маю, наприклад, травневу троянду, яка дуже буйно цвіте весною. Земля всипана тисячами пелюсток. Я їх раніше збирала, виносила в поле і думала, що б із ними можна корисне зробити, аби просто не викидати. Аж раптом мене осяяло, ніби прийшло якесь просвітлення. Адже є трояндова вода. А чи її можна зробити власноруч?! Вирішила подивитися в інтернеті. Знайшла спосіб для лінивих – просто залити пелюстки водою. Інший – складніший – продистелювати їх. Захотілося спробувати другий. Простим кухонним способом провела дистелювання і отримала трояндову воду. Сама не могла повірити – що це за диво. Ніби магія якась! Крапнула води на руку і шкіра гладенькою стала. Після цього захотілося дізнатися більше про унікальні рослинні продукти. У мережі прочитала, що трояндова вода – це гідролат”, – поділилася думками вона з “Карпатським об’єктивом”.

Із того часу жінка почала активно цікавитися квітковою водою, дізналася про гідратотерапію, що є частиною ароматерапії, шалено популярної у багатьох європейських країнах.

“Літератури на цю тему є багато. Але вона переважно англійською та французькою мовами. В українському інформаційному просторі на той час (чотири роки тому) про гідролати нічого ще не було, – наголошує ужгородка. – Тож я знайшла книгу англійською про гідрозолі та ароматерапію, купила її й почала читати. Тоді ж дізналася, що гідролати можна пити, ними можна зцілювати душу і тіло. Почала експериментувати. А згодом вирішила ще й курси пройти. Їх проводила Ульвія з Нідерландів. Я дізналася багато цікавого про пропорції, застосування гідролатів, як краще проводити дистеляцію та багато іншого. Між іншим, там учасники ділились між собою також досвідом”.

Зараз для створення гідролатів жінка використовує спеціальний пристрій – аламбік.

“Я купила собі португальський апарат для роботи. Його зроблено з міді. Тепер створюю квіткову воду для себе на професійному рівні”, – каже Наталія Штафіра.

Гідролати – це стиль життя

Творчість пані Наталії нині вийшла на новий рівень. Вона пише роботи олійними фарбами, хоча довго боялася, що на полотні не зможе відтворити бажане так, як на папері.

“Я пішла в артстудію Олексія Федора, де можна було скористатися фарбами, спробувати щось написати на полотні. Тоді зрозуміла, що можу, що не страшно, що все виходить. Відтак придбала мольберт і почала творити. Навіть коли виходить щось не так, як хотілося б, не нервую, не хвилююся, – стверджує жінка. – Найбільше мене тягне писати квіти, та не у вазі, а серед живої природи. Можливо, гідролати до цього всього підштовхнули. Але таке враження, ніби щось всередині відпустило пружину, яка мене довго стримувала”.

Рідні підтримують пані Наталію у всьому і радіють її успіхам.

“Якщо в чоловіка щось болить, просить гідролат. Навіть сам собі наливає. Син, якщо “припече”, – так само. Для мене нині гідролати – не хобі, це вже – стиль життя. Розумію, що деколи без аптечних препаратів не можна обійтися, але якщо кудись їду, завжди беру із собою пляшечки з квітковими водами, – каже вона. – Мені приносить задоволення процес дистиляції, він – казковий. Довкола повітря наповнює аромат рослини, яку дистилюю. І це займає годин 3-4. Звісно, у кожній роботі є свої нюанси. Троянду, скажімо, треба дистилювати зразу після зрізання, її не можна обробляти хімікатами. Від тлі обробляю рослини відваром хвоща. Тобто, жодної хімії!”

Друзі Наталії Штафіри знають про її квіткову пристрасть і нерідко самі просять зробити їм певний гідролат.

“У всіх є свої вподобання. Декого навіть потрібно зупиняти, мовляв, не потрібно так багато пити квіткової води. Хоча раніше самій дуже хотілося постійно пити гідролати. Навіть без потреби. В Україні є ще люди, які займаються гідролатами, але в області навряд. Тобто, обмінятися досвідом на місці немає з ким. Та й важко знаходити екологічну сировину, багато чого доводиться вирощувати самостійно або ж запасатися ними в лісах, на полях. Але не біля дороги”.

Ужгородка додає, що дистилювати рослини не можна, коли людина сповнена негативних емоцій. Тож вона завжди залишається на позитиві й свій настрій, свої емоції охоче передає іншим.

Аня МАТІ