"Поезія на площі" - шістсот молодих людей декламували одночасно в інституті Ракоці

Що може об’єднати сотні студентів, учнів, викладачів, поціновувачів мистецтва в один поетичний ритм? Звісно ж, поезія! А ще краще – “Поезія на площі!”. Саме під такою символічною назвою 11 квітня 2025 року в Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ відбулася щорічна літературна акція, яку вже десятий рік поспіль організовує громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS).

Цьогорічна подія зібрала рекордну кількість учасників – понад шістсот студентів і школярів з усієї Закарпатської області одночасно декламували поезію, створивши атмосферу справжньої поетичної грози. Захід приурочено до Дня угорської поезії, який традиційно відзначається 11 квітня – у день народження видатного угорського поета Аттіли Йожефа.

Історія “Поезії на площі” бере свій початок у 2013 році, і відтоді захід проводиться щороку. Однак через пандемію COVID-19 у 2020–2021 роках, а також початок повномасштабної війни в Україні у 2022 році акцію було тимчасово призупинено. Проте навіть у складні часи організатори знаходили способи для її проведення в іншому  форматі. Так сталося і цього року: з огляду на безпекову ситуацію захід перенесли до просторого атріуму інституту Ракоці в Берегові.

Вибір поезії цього разу був не випадковим. Усі учасники одночасно продекламували вірш “Дай мені, Боже” відомого угорського поета Ласло Надя, написаний у роки Другої світової війни. Цей вірш, сповнений глибокої духовності та надії, став символом внутрішньої сили, незламності й прагнення до миру – надзвичайно актуальних тем у наш час. Його зміст, заклики до миру й духовної стійкості сьогодні актуальні як ніколи.

Свято поезії розпочалося із проникливого виступу Ґергеля Марчака – закарпатського поета, який виконав вірші, покладені на музику, налаштовуючи публіку на хвилю натхнення.

Із привітальним словом до присутніх звернулася консул Консульства Угорщини в Берегові Андреа Фюлеп. Вона наголосила на значущості поетичного слова в культурному житті угорської громади Закарпаття та відзначила роль поезії як мосту між поколіннями.

– Сьогодні з нами відбувається щось особливе не лише тому, що 11 квітня відзначається День угорської поезії, а й тому, що поезія залишає бібліотеку, клас, полиці й приходить до нас, – зазначив у своєму виступі проректор ЗУІ Іван Чижмар.

Кульмінацією заходу стало спільне декламування вірша. У виконанні акторки Угорського драматичного театру Закарпатської області Іболі Орос поезія Ласло Надя ожила, торкнулася кожного, і її підхопили сотні голосів – студентів, викладачів, гостей.

Після основної частини події сцена відкрилася для всіх охочих. Присутні ділилися улюбленими поетичними творами, декламували власні вірші, демонструючи силу молодого голосу в літературі. Глядачі насолоджувалися виступами під акомпанемент оркестру, який складався з викладачів та студентів філологічного факультету – вірші в музичному оформленні зазвучали з новою глибиною.
Особливо емоційним став повторний музичний виступ Ґергеля Марчака з піснею на слова Ласло Надя – фінальний акорд, що об’єднав усіх у спільному почутті.

Як і в попередні роки, завершення заходу відзначилося символічним актом: усі охочі змогли підписати портрет Ласло Надя, встановлений у просторі заходу. Цей жест став даниною пам’яті поету та свідченням того, що поезія – жива, вона поруч, вона з нами.

Захід став можливим завдяки підтримці уряду Угорщини, Державного секретаріату національної політики Офісу прем’єр-міністра Угорщини та фонду Бетлена Габора.

Цьогорічна “Поезія на площі!” ще раз довела: навіть у найтяжчі часи слово має силу єднати, зцілювати, надихати. І поки звучить поезія – живе надія.

Наталія ВАРОДІ, фото автора