У Мукачеві вшанували пам’ять Мігая Мункачі

27 лютого з нагоди 181-ї річниці від дня народження видатного художника в Угорському домі ім. Мігая Мункачі вшанували пам’ять цього відомого уродженця міста. Співорганізатором заходу виступило Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді.

На початку меморіальної події присутні, зокрема консули Едіна Альбертне Шимон, Ференц Пап та Аттіла Ковач, голова Мукачівського міського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Єлизавета Корольова, директор Угорського дому Йосип Торпої, поклали квіти та вінки до погруддя Мігая Мункачі.

Після цього учасники заходу перейшли до конференц-залу, де гостей представила й привітала менеджерка закладу Аніта Пфайфер.

– Дуже приємно мати можливість віддати шану одному з найвидатніших діячів угорського живопису, який завдяки своєму таланту й мистецтву став відомим у всьому світі, – наголосила вона під час виступу.

Директор Угорського дому Йосип Торпої підкреслив особливе значення співпраці з угорськими партнерськими організаціями та закладами, зокрема з Музеєм Мункачі міста Бекешчаба.

– Нам важливо бачити, як славлять Мігая Мункачі в Угорщині, які заходи організовують там. Хочемо показати це закарпатським угорцям та українцям. Про Мігая Мункачі, його життя і творчість завжди можна дізнатися щось нове. Уздовж сходів та у великому залі Угорського дому розміщені репродукції картин художника. Це також допомагає краще представити діяльність Мункачі, зрозуміти його мистецтво, – повідомив він.

Відтак Йосип Торпої подякував Юдіт Борош – одній із найповажніших дослідниць творчості Мігая Мункачі, яка прийняла запрошення на захід.

Консулка Едіна Альбертне Шимон передала вітання від Генерального консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бачкаї, а також зазначила, що відвідувати заходи в установах закарпатських угорців завжди велика честь і радість.

– Угорський дім ім. Мігая Мункачі особливо близький нам, оскільки відіграє важливу роль у житті закарпатської угорської громади. У його стінах завжди пам’ятатимуть про визначну спадщину цього всесвітньо відомого художника. Мункачі був європейцем, християнином та угорцем, який мав винятковий талант і ніколи не заперечував своєї угорської ідентичності, свого походження з прекрасного Закарпаття. Його сила полягала, зокрема, у тому, що він неодноразово згадував у своїх роботах батьківщину, а його картини часто відображали тугу за рідним краєм. Завдання нащадків – пізнати та ознайомитися з його творчістю, а наше, дипломатів, – плекати його пам’ять та культ, – зазначила пані Едіна.

Однією з родзинок заходу стала особлива музична композиція у виконанні Ілони Барти, яка прозвучала під час розповіді про дружину Мункачі, Сесіль. Це твір, написаний для неї французьким композитором. Ноти Угорському дому передав Музей Мігая Мункачі міста Бекешчаба.

У другій половині заходу виступила колишня головна музеєзнавиця Угорської національної галереї Юдіта Борош. У рамках більш ніж годинної презентації на тему «Чому ми любимо картини Мункачі» вона, зокрема, проаналізувала роботи митця, які були дуже популярні серед багатіїв та колекціонерів. Доповідачка торкнулася різних етапів біографії художника, розповіла про зміни, які привнесли в його життя стосунки із Жиґмондом Ормошем, зустрічі з художниками Елеком Самоші, Палом Сінєї Мерше, Дюлою Бенцуром, про те, як на нього вплинули відомі митці, а також як на його картинах представлена Угорська революція 1848 року, боротьба за незалежність та капітуляція. Ішлося про різні техніки малювання, які Мункачі опанував під час перебування в Будапешті, Мюнхені, Парижі, Відні, Дюссельдорфі, та про перший великий успіх – картини «Позіхаючий підмайстер» і «Камера смертника» (1869). Мистецтвознавиця пояснила, що символізує дитина на картині «У майстерні», а також згадала трилогію про Христа, частини якої сам Мункачі ніколи не бачив разом. Розповіла, як на його майже 30-річну творчість вплинули романтизм, реалізм та історизм і чому з середини 1870-х років замість реалістичного зображення простих людей, втомлених від труднощів життя, відомий уродженець Мукачева почав віддавати перевагу написанню картин, що відповідали очікуванням знатної міської буржуазії та аристократичних кіл.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap