Зачароване Закарпаття. Лохово, Мукачівщина

Сьогодні ми розповімо вам про одне невеличке поселення, що розташувалося неподалік Мукачева.

Село, в якому живуть та трудяться дуже привітні закарпатські люди, називається Лохово. Перша згадка про нього датована ще ХV століттям. У 1485 році в одній із дарчих грамот село назване угорською мовою та звучить як Лолог. Землі довкола були засаджені кущами винограду, який давав рясний урожай. Тут трудилися кріпацькі родини. Дев’яту частину від урожаю виноградників село мало віддавати Мукачівському замку.

З 1798 року земля, де тепер розташоване Лохово, та всі довколишні ділянки належали графу Шенборну.

Збереглася печатка села, але датована набагато пізнішим часом. На ній викарбуваний рік 1844-й та назва села Велике Лохо (Nagy Lohó). У центральній частині зображено сільську хату з трьома вікнами. Над нею летить голуб із гілкою в дзьобі. Символи на печатці відображали миролюбність та трудолюбство місцевих людей. А от про неординарну назву цього закарпатського села існує декілька варіантів розповідей. От два із них.

Варіант перший. Колись дуже давно невеличкому поселенню дали назву Логово, тому що в тутешніх лісах росла велика кількість кущів логовиці (так місцеві називали глід). Усе б може й нічого, але в часи правління Австро-Угорщини в користуванні були латинські літери й назва села писалася як «Lohovo». А коли на Закарпаття в кінці 1940-х прийшла Радянська армія, то прочитала це слово як «Лохово». Як тоді написали на табличці, так і залишилося й донині.

Варіант другий. Вважається, що в давні часи в цих місцевостях були поселення кельтів. В історії зафіксовані археологічні знахідки саме на території Закарпатської області. Так от, у перекладі з кельтської слово «лох» означає водойма, озеро. Село Лохово географічно розташоване в такому місці, де, можливо, були болота або озера, і це дало поштовх до виникнення своєрідної назви.

Але в 90-ті роки минулого століття разом із різними угрупованнями з’явилася й жаргонна лексика. Одним зі слів тодішніх «крутих» хлопців було жаргонне «лох», яке означало «простак», «глупа, дуже недалека людина». Назва села та жителі в ньому стали предметом кепкування. Ні, їх називають не так як ви, дорогий читачу, одразу подумали! Жителі цього села – лохівчани. От що правда, так це те, що лохівчанин у дитинстві відвідує лохівську школу. Але незважаючи на цю потішну назву, в селі проживають дуже милі, добрі та сердечні люди.

А ще Лохово може похвалитися історичною знахідкою, яка була виявлена на околиці села й датована ХІІ століттям до нашої ери, – бронзовим скарбом.

Відносно більш сучасна цінність побудована в 1839 році. Це базилічна мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці. Особливу цінність додає ікона, що зберігається у вівтарі й намальована видатним митцем – Йосипом Бокшаєм.

Софія ПЕКАРОВИЧ