Пенсія – це початок чогось нового

Сьогодні мало кого здивуєш тим, що люди пенсійного віку ледве зводять кінці з кінцями, адже суми пенсій не покривають і половини їхніх мінімальних потреб.

Тому багато пенсіонерів, які були хорошими фахівцями, шукають додаткового доходу, бо ціни на продукти харчування, комунальні платежі та необхідні ліки постійно зростають.

Так зробила і пані Марія, яка майже 40 років життя віддала аптечній справі. Вийшовши на пенсію, почала сама вдома готувати натуральні креми для обличчя та тіла. Спочатку було досить важко, бо не мала клієнток. Але помаленьку справа пішла. І рекламувати себе не довелося. Одна знайома замовила, потім інша. Вдячні клієнтки самі розповідали подругам про жінку, яка вдома готує якісні і, головне, недорогі креми. Поступово зібралася група постійних покупців, які замовляють косметичні засоби і собі, і своїм мамам, і сестрам чи подругам.

З часом Марія Іванівна систематизувала всі свої записи в окремому зошиті й увесь час намагається покращувати власну продукцію. Тому сама ходить по аптеках і замовляє різні інгредієнти, а колишня однокурсниця з Болгарії привозить натуральні олії. Через свою невістку замовляє в Інтернеті спеціальні баночки для розфасування кремів.

Схожа історія й у Миколи Васильовича. Пропрацювавши все життя електриком, він теж не зміг так просто сидіти дома й жити на одну пенсію. Ще коли ходив на роботу, часто ремонтував знайомим побутову техніку: хтось приносив мікрохвильову піч, хтось – фен, інколи брався за ремонт холодильників чи електричних камінів. Тому тепер переобладнав лоджію на невеличку майстерню, змайстрував спеціальний стіл-верстат, а на полицях розмістив усі необхідні інструменти. Разом із дружиною написали кілька десятків оголошень, які порозклеювали на зупинках громадського транспорту й автовокзалі. Дрібну побутову техніку, наприклад, електробритви, фени, кавомолки, блендери, тостери, Микола Васильович забирає й ремонтує вдома. А якщо треба полагодити холодильник чи пральну машину, приходить до клієнта і вже там працює.

Інколи пана Миколу просять провести світло на дачах чи у квартирах перед капітальним ремонтом. Це вже робота на кілька днів. Чоловік хоч і має вже майже 65 років, дуже пунктуальний і старається робити все вчасно, а якщо не вкладається в терміни, заздалегідь попереджає. Звичайно, роки беруть своє, але, за словами Миколи Васильовича, робота не дозволяє йому думати про хвороби, та й гроші зайвими не бувають. На вихідних діти з онуками приходять до них у гості. Малеча любить сидіти із дідусем і допомагати йому ремонтувати або просто щось собі майструвати.

Для Івана Степановича та Олени Михайлівни пенсія стала свого роду стартом для нового хобі. Вони, маючи досить велику ділянку землі за будинком, надумали займатися вирощуванням квітів на продаж. Іван Степанович, який, до речі, за фахом агроном, разом із сином збудував стаціонарну теплицю, куди провели світло, воду, зробили вентиляцію та електроопалення. Із дружиною висадили хризантеми, гіацинти, нарциси й тюльпани. Іван Степанович щодня з самого ранку контролює, чи все працює. Коли квіти виростають, збирають урожай і їдуть на базар продавати. Зазвичай дружина залишається, а він повертається додому, бо ще мають курей, індиків та кролів, за якими теж треба доглядати.

За словами пана Івана, особливо багато роботи навесні, коли потрібно підготувати ґрунт, посадити й постійно стежити за тим, щоб квіти зійшли, поливати їх, час від часу прополювати. Далі, коли великі церковні свята, 8 Березня, День знань чи День пам’яті, вони з дружиною дуже рано встають, щоб усе гарно скласти в ящики й вивезти на базар. Намагаються ставити нормальні ціни й усе продати, бо квіти на другий день уже втрачають свіжість і відповідно товарний вигляд. Інколи їм допомагають діти, особливо син та зять, який навіть запропонував збудувати ще одну теплицю.

Іван Степанович хоче залучити до такого хобі й онуків, а згодом передати цю справу їм у спадок. А Олена Михайлівна, яка все життя пропрацювала бухгалтером, каже, що ніколи й не думала займатися квітами. Спочатку вони планували в теплиці висадити овочі. Але ідея прийшла сама, коли купувала квіти на День пам’яті. Чоловік підтримав, бо, вийшовши на пенсію, не знав, чим зайнятися.

Вихід на пенсію в сучасних умовах – це свого роду виклик. На жаль, за 25 років існування держави так і не проведено справжньої пенсійної реформи. Пенсіонери залишилися фактично наодинці із проблемами, які центральні органи влади мали б вирішити вже давно. Виходить, що пропрацювавши все життя і сплативши всі відповідні відрахування, люди не можуть розраховувати на достойну пенсію й повинні якось викручуватися та шукати додаткових заробітків. Через різні причини не в усіх це виходить. Але інколи вихід на пенсію відкриває нові можливості й таланти людини.

Вікторія КОПИНЕЦЬ