Закарпатських школярів учитимуть волонтерити. Рада ухвалила закон

Цими днями парламент ухвалив проєкт закону щодо сприяння розвитку волонтерства серед здобувачів освіти. Також документ стосується закріплення прав волонтерів та визнання їхніх компетенцій. Новацію спрямовано на адаптацію вітчизняного законодавства до європейських норм у частині визнання волонтерської діяльності, а також розвитку культури соціальної відповідальності у суспільстві серед дітей і підлітків.

У навчальних закладах законопроект не вважають чимось новим, адже молодь і так уже давно привчають до активного громадського життя і до допомоги іншим. Утім як на нього реагують вчителі, батьки та самі учні? Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Що за нововведення

Згідно з документом досвід волонтерства серед школярів стане частиною мотиваційного листа, який подається при вступі до вищих навчальних закладів. Також очільників учбових установ повинні зобов’язати підтримувати волонтерські ініціативи серед вихованців.

Імплементація закону, на думку його авторів, повинна сприяти розвитку відповідальності серед молоді, а також покращення навичок і соціальної компетенції, економічної інтеграції в суспільство та ринок праці.

Крім того, кожен волонтер зможе отримати право на зарахування своєї добротворчої діяльності до проходження практики і дістане документ, у якому буде вказано кількість відпрацьованих годин. Хоч новація й має під собою благотворне підґрунтя, та у деяких освітян вона викликає занепокоєння. Стосується воно додаткового «паперового навантаження» на педагогів. Крім того, дехто переконаний, що волонтерити потрібно не добровільно-примусово, а виключно за покликом серця.

Тож що кажуть закарпатці про закон?

«Волонтерством ми займалися й раніше, без будь-яких законів, – наголошує пані Ольга, вчителька з Ужгорода (просить не називати прізвище). – І літнім людям продукти з учнями возили, і в дитбудинках бували зі школярами, і військовим продукти відправляли, і внутрішньо переміщених годували. Все було без примусу, за бажанням школярів та за підтримки батьків. Як на мене, це дуже добре, адже молодь вчиться розуміти інших, проявляти милосердя, бути відповідальними за вчинки, ділиться тим, що має. Особливо корисно проводити подібні акції з 5-6 класом, бо починати в більш пізньому віці складніше. Зараз практично кожен учень бодай в чомусь причетний до доброчинності. Так, за кордоном подібна практика існує давно. Більше того, наразі і в нас громадськість активно підтримує молодіжні ініціативи. Наприклад, влаштовують діти ярмарок, продають смаколики і збирають кошти комусь на лікування. Якщо колись перехожі проходили повз, то зараз цікавляться, купують, донатять навіть просто так і це дуже мотивує учнів».

Проте з іншого боку, педагогиня впевнена, що змушувати дітей, як у радянські часи, до чогось не є правильним.

«Давайте дивитися правді у вічі. Обіцяють, що в мотиваційному листі подібний досвід може стати у нагоді при вступі до університету. Але ж мало коли дитина пише той мотиваційний без сторонньої допомоги. Цей папірець нині можна купити в інтернеті і пишуть їх масово за невеликі гроші ті, хто знається на тонкощах. Та й навряд чи буде той «бонус» від приймальних комісій за «правильний» мотиваційний лист із вказаною волонтерською діяльністю надто значимим. Крім того, якщо школярів змушувати щось робити, залучати до волонтерства тільки через те, що «так треба», вони одразу втрачають інтерес. Тому боюся, аби не стало з волонтерством у перспективі тільки гірше… Адже вчителі закликатимуть учнів робити щось собі для звіту, для «галочки», а діти це все відчувають. Усе добре тоді, коли робиться від душі, коли ідеї подають самі ж школярі, а не коли їх до чогось змушують», – запевняє вона.

Яке творити добро і коли… дитина має вирішувати сама

Батьки також на ситуацію дивляться двозначно.

Ірина Качур із Мукачева переконана, що робити хороші справи дитину передусім має родина.

«Волонтерство – це не про навчання, а про виховання. Школа повинна вчити, а все інше має забезпечувати сім’я, у тому числі – привчати до взаємодії у соціумі та доброчинності. Мої діти обоє волонтерять. Але їх ніхто не спонукає до цього, вони самі так вирішили. У нашій сім’ї передусім це – екологічні акції. Доньки разом із друзями організовують прибирання територій. У когось діти обирають інший напрямок. Вважаю, що це – чудово. Але час для організації дозвілля доньки планують собі самі, коли вільні. Якщо ж волонтерство буде примусовим у школі, це створить додаткове навантаження. Діти і так занадто заклопотані. Їм потрібно і домашні завдання виконати, і на секції побігти, які багато хто відвідує, і до репетиторів ще необхідно встигнути, і трохи поспілкуватися з однолітками. Звісно, що волонтерити вони не будуть не під час уроків. Тому, гадаю, якщо займатися доброчинністю треба буде ще й у школі, вільної хвилинки у дітей точно не буде», – впевнена жінка.

За волонетрство, але за те, щоб учні самі обирали собі напрямок діяльності, виступає хустянка Інна Міллер.

«Ідея з волонтерством загалом мені до снаги. Добре, що молодь залучатимуть до хороших справ. Така практика існує у багатьох країнах світу. Але, для прикладу, у США, де живе моя сестра, її син сам визначає, у чому полягатиме його особиста робота. Він опікується літніми людьми, відвідує будинки перестарілих і там розважає самотніх бабусь та дідусів поважного віку. Хлопчик – екстраверт, обожнює спілкуватися, легко знайомиться, йому імпонують компанії. Мій же син ходить годувати безпритульних котиків і песиків. У нас у місті немає притулку, а зраджених тварин дуже багато. Корм купує за заощаджені кишенькові кошти. Влітку навіть підробляв і більшість грошей витратив на улюбленців. Тому я за те, аби дитина сама обирала собі напрямок волонтерства. Не потрібно любителя тварин, інтроверта, змушувати йти до людей! Це викличе тільки додатковий дискомфорт і створить масу комплексів. Впевнена, що творити добро кожна дитина має на власний розсуд і в тій сфері, яка приваблює саме її. Тож остерігаюся, аби закон взагалі не відвернув деяких учнів від бажання робити щось прекрасне. Хоча, підкреслю, сам загалом замисел Міністерства освіти вартий уваги», – стверджує вона.

А що кажуть учні

Валентин із Тячева переконаний, що будь-яке волонтерство – це добре.

«Чудовий закон і я не бачу в ньому нічого поганого. Держава потребує волонтерів і добре, що молодь буде ще більше залучена до добротворчої діяльності. Допомогти старенькій сусідці зібрати урожай фруктів у саду, принести їй продуктів із магазину, наколоти дров – це вже волонтерство. Це – не якісь високі матерії, це те, що може зробити кожна людина!» – каже юнак.

Марічка з Виноградова зізнається, що й сама волонтерить давно.

«Гадаю, що чим більше молоді спробує себе у чомусь хорошому, тим добрішим і світлішим стане світ довкола. Головне, аби хтось цю дитячу працю не експлуатував у власних цілях, аби доброчинність була спрямована саме на тих, хто має в цьому потребу», – наголошує дівчина.

Як бачимо, молодь більш відкрита до новацій, а вони вже давно на часі. Проте справді важливо, аби нововведення не обтяжували учнів і не впливали на їхню успішність під час навчання.

Марина АЛДОН