Для чого закарпатцям зброя і що кажуть краяни про легалізацію трофейної

Днями Верховна Рада України ухвалила закон №9538 «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України». Мова йде про дозвіл на зберігання у себе знайденої зброї, аби у випадку необхідності захиститися… але тільки від агресії з боку російських військових.

Звичайно, в умовах військового стану таактивних воєнних дій на території держави не дивно, що багато хто має в себе вдома зброю. Серед закарпатців вона є також. І про це свідчать кримінальні справи зі стріляниною на території області. Випадки хоч і не масові, але час від часу трапляються. Вони були і в попередні роки.

Тож що думають краяни про легалізацію трофейної зброї? Чи потрібна вона людям у мирному Закарпатті? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Про закон

На розгляд закон виносився ще торік, але прийняли його парламентарі тільки наприкінці серпня. «За» проголосував 291 депутат.

Отже, відтепер, якщо людина знайшла або вогнепальну зброю, або деталі до неї, або ж боєприпаси, має негайно повідомити про це поліції. Протягом доби вона повинна передати знахідку правоохоронцям. Але після цього, за бажання, може залишити її собі. Утім тільки до закінчення дії воєнного стану. Відтак впродовж 90 днів зброю необхідно здати. При цьому вона повинна бути занесена до відповідного реєстру. Але є категорія знарядь, що не підлягає декларуванню.

Це, як зазначено в законі:

• нарізна вогнепальна зброя калібру від 12,7 мм та більше і боєприпаси до неї;
• гладкоствольна вогнепальна зброя калібру більше 23 мм і боєприпаси до неї;
• кулемети, гранатомети, міномети, вогнемети, переносні зенітно-ракетні комплекси, ствольні артилерійські системи і боєприпаси до них та
• інша зброя і боєприпаси, що не можуть перебувати у власності цивільних осіб;
• вогнепальна зброя і боєприпаси до неї, що є засобом або знаряддям вчиненого кримінального правопорушення;
• зброя, закріплена за військовослужбовцями ЗСУ чи інших військових формувань, а також силових структур (СБУ, Нацгвардія та інші) ;
• боєприпаси окремо від вогнепальної зброї.

Цікаво, що власник зброї може створити собі електронний кабінет у Єдиному реєстрі. Тож отримати дозвіл на зберігання відтепер він може навіть не виходячи з дому.

Невідомо, в чиї руки може потрапити автомат

Але яка трофейна зброя може бути на Закарпатті, де не ведуться бойові дії?

Правник із Хуста Василь Попадинець наголошує, що це можуть бути пістолети, автомати, рушниці, привезені, наприклад, волонтерами із гарячих точок. Утім їхнє зберігання без відповідного дозволу і внесення до Єдиного державного реєстру зброї є незаконним.

«Загалом в Україні зараз є не менше 1-5 мільйонів одиниць незареєстрованої зброї. Серед цивільних стає постійно більше таких, хто хоче навчитися нею користуватися. Прийняття відповідного закону зовсім не означає, що всі одразу ж кинуться реєструвати зброю. Адже проблема нелегальної зброї існувала й до війни. Єдине, що якщо людина скоїть злочин, за незареєстровану зброю додатково відповідатиме перед судом. Якщо ж ні – ніхто може ніколи й не дізнається, що в неї вдома у сейфі зберігається автомат, а десь у сараї вона ховає кулемет. На жаль, зброя в руках цивільних людей – це завжди проблема. Адже ніхто не знає, на кого буде спрямовано в критичний момент дуло… Та й нелегально володіти тим же трофейним автоматом може людина з психічними відхиленнями, або ж він може опинитися в руках дитини, яка з необережності може у когось вистрелити. Тому хоч я і не є прихильником наявності зброї у не військових, але слабо вірю в те, що держава дійсно зможе контролювати механізм легалізації і матиме важелі для виявлення тіньових власників», – розповідає він «Карпатському об’єктиву».

За словами юриста, у законодавчих нормах досі існує плутанина і «прогалини» потрібно врегульовувати і виправляти.

«Цікаво, що власне військові аж ніяк не можуть легалізувати трофейну зброю. Згідно з наказом міністерства оборони, вона є власністю держави. Але це може зробити Іван чи Петро, який повіз бійцям продукти у зону бойових дій і знайшов там автомат. Як на мене, досить несправедливо», – запевнив правник.

Що кажуть закарпатці

Думки власне краян з природу закону кардинально різні. Наприклад, ужгородка Діана Томишин переконана, що кожен має право на самозахист, тож нам, як і США, варто йти на поступки населенню, тим більше, що у нас війна і ніхто не може знати, на кого що чекає завтра.

«Гадаю, зброю потрібно дозволити без будь-яких процедур, які ускладнюють її отримання. Хоча б зараз, коли в державі активно ведуться бойові дії. І не має значення, про яку область йдеться, адже «заслані козачки», які мають завдання дестабілізувати ситуацію, можуть бути і в нашому мирному регіоні. Звісно, я проти використання зброї без призначення. Але якщо мова йде про самозахист, вона потрібна. Свого часу я займалася стрілецьким спортом, але зброї вдома не маю. Закони порушувати не хочу, але виступаю за повну її легалізацію і не тільки на період військового стану», – каже вона.

А мукачівка Руслана Антал проти того, щоб зброя потрапляла до рук будь-кого.

«У нас і так останнім часом багато випадків, коли люди стріляються між собою. Нині отримати дозвіл на зброю нескладно, достатньо довести державі власну законослухняність, тобто що людина не перебуває на обліку як така, що має психічні розлади, наркотичну залежність чи скоює домашнє насильство. Таким чином чимало зброї уже перебуває в приватних руках… і не завжди адекватних. У результаті маємо сімейні драми, конфлікти між сусідами та бізнес-партнерами. На щастя, все відбувається не глобально, але такі історії трапляються. Досить хоча б згадати сесію сільради в Керецьках, коли депутат кинув гранату», – зазначила жінка.

Хустянка Ірина Ковач впевнена, що від прийняття закону все одно нічого не зміниться.

«Хто хоче мати зброю – отримає дозвіл. Кому ж вона не потрібна, тому відповідні зміни в законах навіть не цікаві. А скільки у нас саморобних пристроїв для стрільби! Їх же ніхто ніколи не реєстрував! Скільки маємо тих же браконьєрів, які стріляють не тільки в диких тварин у лісі навіть попри заборону, але й можуть підстрелити сусідського котика чи песика. Думаю, для більшості населення у нашій області цей закон нічого не дасть. Звісно, якщо мова йде про області, де ведуться бойові дії, то так, там треба думати про те, щоб захистити своє життя та близьких і наявність для цього автомата чи рушниці є великим плюсом… хоча б у плані самозаспокоєння. Але, як на мене, аби вміти стріляти… та ще й влучно, цьому треба вчитись. Тому просто якщо на полиці в будинку стоятиме зброя, користі з неї буде небагато», – наголошує закарпатка.

Загалом закон наробив багато галасу в Україні. І думки щодо нього різняться навіть у депутатів, юристів та серед військових. Тож і не дивно, що позиції серед закарпатці також різняться.

Марина АЛДОН