У Перечині провели «Андріївські вечорниці»

Співали, танцювали, фіґлювали, ворожили та куштували традиційні страви – так пройшли «Андріївські вечорниці» у Перечині 1 грудня.

Цього вечора до комплексу відпочинку дітей та дорослих «Сакура» прийшли люди різного віку: батьки з маленькими дітками на руках, молодь, жінки та чоловіки старшого покоління, щоб провести своє дозвілля, більше дізнатися про обрядово-звичаєві традиції Турянщини.

Саме зі свята Андрія розпочинається цикл зимових свят, який триває до Водощів. З давен-давен на Андрія ворожать. І хоча кажуть: «Як ся не стараєш, а долю наперед не взнаєш» – все ж бо кожному хотілося бодай щось провідати, заглянути у майбутнє. Особливо кортіло погадати дівчатам. Практикували як колективне, так й індивідуальне гадання: на черевиках, ногавицях, свічці, воді, воскові, пирогах, гребінці, дровах, зернові тощо. Приповідали: На Андрія – у дівки одна надія: вдало вийти заміж і мати щасливу сім’ю. Це єдиний день у році, коли прощали парубкам усі витівки. І хлопці цим користувалися. У тих батьків, що мали відданиць і забороняли вечорничити з ними, хлопці не раз знімали вночі ворота, брали віз, телігу, плуг, борону тощо і закидували на гребінь хатнього даху чи хліва. Коли ж не це – розбирали городину або перелаз і установлювали поперек вулиці або несли до річки чи на іншу вулицю села. Наступного дня господарі шукали. На сьогоднішній день цей звичай канув в Лєту, бо сільськогосподарський реманент вийшов із вжитку, натомість ґазди встановлюють міцні металеві ворота, які не так просто зняти, та і дворовий собака стане на заваді бешкетникам.

Учасниці фольклорного колективу «Карічка» (Перечин) показали види ворожінь. Отож ворожили-гадали на зерні, варениках, за допомогою воскової свічки, різних речах, дровах. Дівчата брали з купи жменю зерна. Якщо випадало парне число зерна, то протягом наступного року вона вийде заміж і буде у парі. Хлопці витягували з мішка навмання дерев’яні речі: дривча, копач, рейку, ребровачку. За зовнішнім виглядом гадали:, що такою буде і майбутня жінка: висока та струнка чи кругленька та низенька. Із мискою вареників підходили до дівчат і пропонували з’їсти один з них. Відкушуючи невеликими штаточками, дівчата повинні були дістати з нього записку, а в ній прочитати ім’я судженого. Тож дізнавалися, в кого буде Ігор, а в кого – Михайло, а в кого – Василь. Жартували і сміялися, казали, що цього вечора всі присутні холості і незаміжні, підвищуючи градус обрядового дійства та цікавість глядачів. Було весело, цікаво і дотепно.

Народні пісні, музика звучали протягом усього вечора. Учасники мистецьких колективів своїм талановитим виконанням народних пісень наповнили свято змістом, народним духом. Присутнім подарували хороший настрій фольклорні колективи з Туриці, Дубринич, Тур’ї-Ремети. Хлопці та дівчата ансамблю танцю «Турянська долина» порадували запальними народними танцями, від їхніх сценічних костюмів годі було відвести очі – така краса! Зразковий дитячий фольклорний гурт «Родина» із Ремет (керівник Ольга Мицька) показав, що на Турянщині ревно бережуть народні традиції, молодь з великим запалом долучається до народної творчості, яку виплекали і зберегли предки. Їхня гра на сопілці, цимбалах, скрипці просто заворожувала.

Микола Годований та Леся Магада, які виконували роль чоловіка і дружини, фіґлювали про сімейне життя, сипали жартами.

На Закарпатті здавна так повелося, що жодне дійство не обходиться без гостини. Організатори не стали порушувати цю святу традицію. Присутніх пригощали печеними скибками картоплі на шпаргеті, хлібом із шкварками, пиріжками з картоплею, фанками, колачами з маком. Серед напоїв була палиночка, домашнє вино, компот, мінеральна вода. Все було дуже смачне.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора