На Закарпатті продають «чортову ягоду». Скільки коштує і що з неї готують господині

На Закарпатті ще з середини квітні кипить торгівля кизилом. Зазвичай він плодоносить у вересні, але в цьому році весь урожай краяни почали збирати майже на місяць раніше. Це ж стосується і дарів дикої природи.

Цікаво, що в нашому краї є найбільша в Україні плантація кизилу. Знаходиться вона у селі Черній на Берегівщині (раніше – Виноградівщина). Там насадження ростуть на 12 гектарах площі і закладено її було ще у ХVІІ сторіччі з метою виготовлення ліків після епідемії чуми. Справді, рослина наділена унікальними цілющими якостями. Більше про кизил, його корисні властивості, ціни на плоди та про те, що з нього готують закарпатські ґаздині – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Збирають навіть діти

На Хустському овочевому ринку кипить торгівля. Кизил продають і в півлітрових банках, і літровими відерцятами, і навіть ящиками. Продавців багато, покупців ще більше.

«Я пенсіонерка, з мізерних виплат прожити важко. Тому з чоловіком їздимо то на гриби, то на ягоди до лісу на велосипедах. Нам майже по 70 років, але стараємося вести активний спосіб життя», – розповідає жіночка років 65, переставляючись Марією. Біля неї чотири ящики кизилу. Зізнається, що періодично підторговує на ринку, хоча колись займала керівну посаду, але зараз іншого шляху виживання у неї немає.

«Єдиний мій син загинув ще 20 років тому, більше дітей ніколи не мала. Так склалося життя, що допомоги немає в кого чекати, тож мусимо викручуватись самі. Василь ремонтує людям електроприлади, а я торгую городиною. За кизил прошу недорого – 30 гривень за літр ягід», – каже вона «Карпатському об’єктиву».

Біля неї молодиця продає дерен, як ще називають ягоду, по 40 гривень за літр.

«Я з Виноградова. Ми всією родиною їздимо заготовляти кизил. Збирають навіть мої семи та десятирічні сини. Маю чоловіка з інвалідністю. Мені завжди потрібно купувати ліки, а роботи немає. Виживаємо, як знаємо. Сама на сезон використовую до 30 кілограмів кизилу для власних потреб. Варю компот та варення з нього, частину ягід заморожую на зиму», – стверджує вона.

Пані Олена з Велятина просить за баночку 35 гривень. Наголошує, що кизил росте в неї вдома, посадила ще років 10 тому.

«Сад у мене досить великий, є місце й для «чортових ягід». Рослина дуже цілюща, не лише смачна, гарно плодоносить. Думаю, краще хай під боком буде, ніж кудись у гори за кизилом дертися. Збираємо всією родиною – я, чоловік, донька, зять, троє онуків. Маємо й для власних потре, і трохи на продаж. Ще й сусідам роздаю. Зазвичай ягоди висушую і взимку лікуємося цілющим чаєм», – стверджує жінка.

Чим корисний кизил?

Про це знає хустська лікарка Галина Рішко.

«Передусім вітамінами, – каже медикиня. – Він містить багато вітаміну С, який підтримує імунітет, покращує стан шкіри та допомагає організму боротися з інфекціями. Також у кизилі є антиоксиданти, які захищають клітини від пошкоджень, спричинених вільними радикалами, і допомагають знизити ризик розвитку деяких хронічних захворювань. Завдяки вмісту флавоноїдів, ця ягода допомагає зміцнити стінки кровоносних судин, що сприяє зниженню ризику серцево-судинних захворювань. А ще – він покращує травлення та нормалізує обмін речовин, допомагає боротися з надмірною вагою, може допомогти зменшити запальні процеси в організмі. Його можна вживати у свіжому вигляді, готувати з нього компоти, варення або додавати до страв».

За словами фахівчині, зловживати кизилом не варто, але їсти його необхідно.

«Добова норма вживання ягід залежить від індивідуальних особливостей організму та загального стану здоров’я. У середньому рекомендується вживати від 100 до 200 грамів кизилу на добу. Це забезпечує організм необхідними вітамінами та мінералами без ризику перенасичення. Однак варто пам’ятати, що кизил має терпкий смак і може подразнювати слизову оболонку шлунка, особливо у великих кількостях. Тому людям із проблемами травлення або підвищеною кислотністю варто бути обережними з його вживанням», – зізнається вона.

Чому кизил називають чортовою ягодою

Василь Рішко, краєзнавець із Хуста стверджує, що у народі кизил називають по-різному, але найбільш поширеною назвою у нас є саме «чортова ягода».

«Згідно з легендою, коли Бог створював рослини, до нього прийшов чорт і захотів мати свою власну ягоду. Бог погодився, але дав чорту можливість вибрати будь-яке дерево, з якого він хотів би мати плоди. Чорт довго ходив по землі, придивлявся до різних дерев і зрештою вирішив обрати кизил. Він зробив цей вибір через те, що кизил першим зацвітає навесні, ще до того, як інші дерева починають розпускати листя. Чорт подумав, що кизил буде приносити плоди першим, і він зможе насолодитися раннім урожаєм. Але не врахував нечистий одну річ: хоч кизил і зацвітає першим, плоди його достигають дуже пізно – аж восени. Весь час, поки інші дерева приносили свої плоди, чорт чекав і злився, що вибрав не те дерево. Коли кизил нарешті почав плодоносити, чорт спробував ягоди, але вони виявилися кислими і терпкими. Розчарований і злий, чорт відмовився від кизилу, а люди почали вживати ці ягоди, адже вони знали, що при правильній обробці (наприклад, сушці або варінні) ягоди стають смачними та корисними. Так кизил і залишився «чортовою ягодою», бо саме чорт нібито колись сам вибрав його з надією на ранній урожай, але обманувся у своїх очікуваннях», – поділився думками історик.

Також, як запевнив пан Василь, закарпатці називають ще кизил деренкою, кизилицею, дренкою, дрікшею, свидою.

«Колись існував у селах навіть звичай серед жінок. Новонароджену дівчинку купали у воді, в яку додавали листя та паростки кизилу і при цьому мати мала наговорювати: «Як деренка на ялу, так ти, дівко, на красу. На здоров’я, на життя, абись була, як вона». А свекруха на хрестини пекла на честь онучки пиріг із плодами кизилу. Це було знаком подяки невістці за дитину. Думаю, робилося все це не випадково, адже наші пращури були дуже мудрими людьми і знали про корисні властивості диво-ягоди та широко застосовували її і під час обрядових дійств, і в побуті», – запевняє Василь Рішко.

Що закарпатки готують із кизилу?

Ужгородка Юлія Вовчок уже багато років поспіль із кизилу варить варення за бабусиним рецептом.

«Варення з кизилу має насичений смак і гарний червоний колір. Готується просто і швидко. Беру: на кілограм кизилу 1,2 кілограми цукру та 250 міліграм води. Ягоди промиваю, віддаляю плодоніжки та гнилі плоди. Бланшую ягоди в узварі протягом 2-3 хвилин, потім відразу ж охолоджую. Це допомагає зробити ягоди м’якшими та краще засвоїти цукор. У великій каструлі готую сироп, змішуючи воду і цукор. Роблю це на середньому вогні, помішуючи і доводячи до кипіння. Сироп має бути однорідним і прозорим. Відтак додаю кизил. Помішую, при цьому зменшивши вогонь. Варю 10-15 хвилин. Знімаю з плити і даю варенню настоятися 6-8 годин (можна залишити на ніч). Це допоможе ягодам краще просочитися сиропом. Після настоювання варю на слабкому вогні ще 10-15 хвилин, поки ягоди стануть м’якими, а сироп загусне до бажаної консистенції. Після цього можна розливати у стерилізовані банки, закривши їх кришками і перевернувши догори дном. Остигати залишаю під ковдрою при кімнатній температурі. Таке варення буде зберігатися довго і воно чудово підходить до чаю або як добавка до різних десертів», – запевняє жінка.

А мукачівка Наталія Фегер полюбляє компот із кизилу.

«Я щороку готую з кизилу компот. Він може бути з додаванням будь-яких інших фруктів. Один із рецептів. На 500 грам кизилу додаю 2-3 порізані яблука, 200 грам винограду, 300-400 грам цукру та 2,5 літра води і 2 столові ложки лимонного соку. Спеції можна обирати за бажанням. Підійдуть палички кориці, кілька гвоздик або зірочка анісу (для аромату). Процес приготування традиційний, тут він уже в кожної господині свій», – наголошує вони.

Тож поки кизил можна придбати або заготувати самотужки краяни інтенсивно запасаються ним і готуються до непростої зими.

Марина АЛДОН