Херсончанка почала в’язати на Закарпатті авторські сумки

Закарпаття з початком повномасштабного вторгнення стало притулком для багатьох мешканців інших областей. Утім далеко не кожному внутрішньо переміщеному вдалося знайти в області роботу і гідний заробіток. Через безвихідь дехто подався у мандри до інших країн, а хтось – перепрофілювався і опанував нове ремесло.

Маргарита Мельник із Херсонщини уже третій рік мешкає на Тячівщині. Жінка ніколи раніше не займалася рукоділлям, а зараз створює ексклюзивні авторські сумки, які купують у неї найбільші модниці. Де і як вона навчилася тонкощам хенд-мейду? Чому її зацікавили саме елементи гардеробу? Чи справді екостиль зараз на вершині популярності у Європі? Про це та інше умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Від гаманців – до ранців

Бавовняний шпагат – матеріал, яким усе частіше користуються майстрині для створення ексклюзивних речей. Вироби з нього виходять міцними і гарними. Із такої пряжі можна плести все, що завгодно. Саме він надихнув на творчість Маргариту Мельник. Нове захоплення допомогло жінці відновити внутрішній баланс та знайти спосіб самореалізації.

«У 2022 році мені довелося покинути вдома все – дім, улюблену роботу, усе майно… Я працювала інженером на заводі, добре заробляла. Але війна змінила все. Із чоловіком розлучилася, коли доньці було 2 роки. Виховую Камілу сама. У пріоритеті для мене завжди була її безпека. Тому без вагань від обстрілів поїхала на Закарпаття. Винайняла будиночок неподалік Тячева. Усе, задавалося б, чудово, та знайти роботу так і не змогла, тож почала думати, чим би зайнятись. Знайома порадила щось робити своїми руками, але я рукоділлям ніколи не займалася. Максимум, що уміла – пришити ґудзик. Але замислилась, бо треба було з чогось жити. Знала, що зараз вироби з натуральних матеріалів користуються попитом, тож почала моніторити інтернет у пошуках ідей. Так і натрапила на плетіння зі шпагату. Після майстер-класу почала пробувати власні сили. Спочатку виходило щось недолуге і коряве, але поступово майстерність відточувалася і я захопилася. Уже невдовзі плела килимки, пледи, покривала, сумки, кашпо та багато іншого. За роботою навіть на душі ставало спокійніше, з’явилася якась впевненість у завтрашньому дні», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» майстриня.

Жінка працює не тільки з джутом, у роботі використовує різні нитки, навіть атласні стрічки.

«Немає значення, з чого плести, головне, аби виріб вийшов акуратним. Утім усе ж надаю перевагу бавовні, бо вона екологічна і натуральна, навіть гіпоалергенна. Схем у інтернеті багато, головне навчитися користуватися гачком або ж спицями. Можна «чаклувати» над різними узорами, оздоблювати виріб усілякими підручними матеріалами. Джутова сумочка – це не просто пляжний варіант, вона може бути елегантною і підійти навіть для вечірок, до ділового стилю одягу. В’яжу також косметички та гаманці, шопери, ранці. Працювати з бавовняною пряжею легко, вона «слухняна». Фурнітуру купую на спеціальних сайтах, деколи додаю шкіряні елементи» – наголошує Маргарита.

Багатьом подобається неординарне

У доробку майстрині більше тисячі сумок та декілька сотень інших виробів із бавовняного джуту і пряжі.

«Найчастіше варіанти сумок обирають замовниці наперед, одразу обговорюємо деталі. Але є й таке, що продаю вже готовий виріб. Купують переважно або українці з інших областей, або іноземці. Власне серед закарпатців попит невеликий. Пишаюся, що мої сумочки є в Німеччині. Польщі, Чехії, Угорщині, Словаччині, Австрії, Нідерландах, Канаді, Англії. Середній вік покупчинь 30 років. Але є й молоді дівчата, і жінки, яким за 60. Кольори найчастіше європейки обирають пастельні, яскраві ж є більш популярними серед наших краянок», – запевняє умілиця.

За словами херсончанки, над однією сумкою вона працює 3-5 днів, але іноді навіть довше.

«За добу з виробом впоратись важко. Тим більше, коли поєднуються щонайменше 2 типи шнурів. Усе ще залежить і від товщини самого матеріалу, і від щільності в’язання. Якщо додаю намистини, над сумочкою працюю до тижня. Але в середньому робота займає до трьох діб. На сумку йде 2-5 мотків пряжі. Ручки використовую або в’язані, або металеві, або ж шкіряні. Підкладку вшиваю вручну. Останнім часом експериментую з формами, адже багатьом подобається щось неординарне. Загалом джут – це рослина, яка росте в Індії. Її стебла сягають до 4 метрів у висоту. До нас потрапляє вже у вигляді сировини. Вона дуже добре підходить для рукоділля і має цілий ряд переваг», – каже Маргарита Мельник.

Найбільше у авторській колекції майстрині літніх варіантів екоторбин, але найбільш інтенсивно над ними жінка працює взимку.

«Влітку і самій хочеться трохи відпочити, і кудись поїхати, а в холодну пору року є єдине бажання – не виходити з будинку. Тож багато заготовок я зробила для себе завчасно. Але роботи вистачає і зараз. Мода – річ непостійна. Тож постійно потрібно тримати руки на пульсі часу і пропонувати жінкам новинки. Робочий процес мене заспокоює, навіть надихає. Люблю працювати на свіжому повітрі, але десь у затінку, під деревом. Іноді групуємося з сусідкою, яка вишиває бісером. Співаємо, розмовляємо про своє і час для нас обох якось спливає непомітно», – зазначає майстриня.

Головним у своїй роботі херсончанка вважає постійне самовдосконалення та сміливість у експериментах.

«Я завжди вчуся чомусь новому, пробую це на практиці. Знайшла через соцмережі умілиць, які мають подібне захоплення і з ними обмінюємося досвідом. Також завжди прагну розширяти асортимент. Наприклад, в’язала іграшки, обереги, пояси. Маю улюблені речі, які ні за що не готова продати. Вони овіяні певними приємними споминами і гріють мені душу. Люблю також щось виготовляти у подарунок для хороших людей. Приємно, коли бачу вдячні, сяючі очі дівчат, які щиро радіють неочікуваним сюрпризам», – стверджує Маргарита.

Свій досвід і свої знання щиро вона голова передати всім охочим, бо вважає, що оскільки на Закарпатті бракує вакансій, самозайнятість для жінок є дуже важливою.

«Я зіштовхнулася з проблемою відсутності роботи. Розумію, що місцевим непросто знайти собі «місце під сонцем». Тільки тут усвідомила, чому закарпатці роками їздили на заробітки. Сама в закордонні мандри подаватись не хочу, але буду від душі радіти, якщо комусь зможу допомогти реалізувати себе через творчість, якщо когось надихну до рукоділля, яким можна собі заробити на хліб щоденний. Захмарних прибутків така справа не обіцяє, але усе ж дає певну фінансову незалежність», – розмірковує майстриня.

У планах жінки опанування ще нових технік та робота над однією грандіозною ідеєю.

«Мрію зробити настінне панно у вигляді мапи України великих розмірів. Скоріш за все, роботу над ним почну з настанням холодів, бо поки що запасаюся матеріалами і обмірковую реалізацію задуму. Також хочу навчитися вишивати. Але головне як для мене, так і для всіх нас, аби нарешті запанував мир у державі, щоб не плакали діти і не було обстрілів, щоб кожен із тих, хто зараз вимушено змінив місце проживання, зміг повернутись додому і аби було куди повертатись… А щодо творчості, то в ній неможливого немає, адже результат залежить не від когось іншого, а від нас самих», – запевняє умілиця.

Марина АЛДОН