У Перечині провели відкриту екскурсію міста «Рожеве диво Перечина»

14 квітня у Перечині провели відкриту екскурсію міста «Рожеве диво Перечина». Пізнавальний, змістовний та естетичний захід організували працівники краєзнавчого музею Перечина, зокрема, директор Оксана Вайда та завідувач виставки Наталія Сенченко.

Розпочали від площі Народної. Тут, біля адмінбудівлі Перечинської міської ради, висаджена торік символічна сакура під номером 003.

– Цього року відзначаємо сторіччя сакури на Закарпатті. 2024 рік оголошений роком квітковго туризму. З цієї нагоди було вирішено: із жовтня 2023 року по квітень 2024 року у всіх 64 громадах Закарпаття висадити саджанці декоративної сакури. Перше деревце висадили в Мукачеві на найдовшій алеї краю. Воно знаходиться під номером 001. Під номером 003 висаджено у жовтні в нас біля адмінбудівлі територіальної громади, а вже цього року цвіло, – пояснила Наталія Григорівна.

Вона розповіла учасникам екскурсії, як у Японії з’явилася сакурова традиція.

– В Японії є такий вислів «ханамі». Якщо дослівно перекласти, то це означає «милуватися цвітом». У сучасному розумінні – це милування сакурою. Ця традиція сягає сивої давнини, восьмого століття. Зазвичай збиралися аристократи, високопосадовці, віпперсони, випивали саке, читали філософські вірші, милувалися цвітом. Але спочатку милувалися сливою, яку завозили з Китаю. У кінці 8 століття сакура витіснила сливу. Наймасовіша вечірка в Японія відбулася в 1594 році, на якій зібралося близько п’яти тисяч людей. Через чотири роки біля гори Дайгун було висаджено понад 800 саджанців сакур. Для цієї вечірки були запрошені віпи, високопосадовці, аристократи з дружинами. Кожна жінка мала пошити декілька кімоно. Учасники вечірки милувалися не лише цвітінням сакур, а і жінками та їхніми нарядами, які вони змінювали. Потім це свято поширилося у селах. Аристократичне ханамі об’єдналося з релігійним і стало святом милування сакурами. Люди, які жили у селах, вірили, що коли цвіте сакура, в неї вселяються боги. І вони йшли до тих дерев з подарунками, просили хороших врожаїв.

В Японії є дуже багато видів сакур. І одним із найпоширеніших є сакура, яка квітне чотирипелюстковою квіткою. Але ці дерева жили десь до 60 років. Протягом століть дикі сакури схрещувалися, люди працювали над тим, щоб надати дереву форму та продовжити йому вік. В результаті такої роботи в Японії налічується близько 600 видів сакур. Дерева почали висаджувати і в парках, і в садах, і на узбережжях. І люди завжди збиралися родинами, з друзями, з колегами під сакурами і пікнікували.

– Як потрапила сакура на Закарпаття? – поцікавилися учасники екскурсії.

– Існує така легенда. До австро-угорського імператора Франца Йосипа приїхала японська делегація. У подарунок привезли деревцята сакури, бо це дерево філософів, поетів, художників, дерево, яке асоціюється з культурою Японії. Місцеві злодії подумали, що це дуже цінне дерево, якщо його привезли з такої далекої країни. І вони їх украли. Саджанці прижилися, бо на Закарпатті клімат сприятливий. Коли навесні дерева зацвіли, вони зраділи, бо це була краса, але коли цвіт опав, на деревах залишилося зелене листя, плоди не зав’язалися, то вони покинули ці дерева напризволяще. Так японська вишня залишилася на Закарпатті. Але це легенда, – наголосила Наталія Григорівна і додала: – Насправді сакура на Закарпаття потрапила у чехословацький період (1919-1939рр.). Декоративними деревами засадили район Галагов в Ужгороді.

Коли в Мукачеві та Ужгороді розпочинається пелюстковий сакуропад, то в Перечині стартує пишне цвітіння цього екзотичного дерева. Буяє ніжним рожевим цвітом, радує око, прикрашає наше місто, яке щороку стає кращим.

Біля адмінбудівлі суду та прокуратури росте розлога японська вишня. Її вік – близько 50 років. Це була перша сакурова локація. Тут, на сходах, у період пишного цвітіння учні місцевих навчальних закладів проводять фотосесії для випускних фотоальбомів, люблять фотографуватися жителі та гості міста.

У скверику, напроти міської ради пишно квітне 13 молодих дерев, які висаджені понад десять років.

Зупиняємося біля пам’ятника легендарному листоноші Федору Фекеті. Позаду нього те ж цвіте сакура. Праворуч фотозона «Я люблю Перечин». Ну як не зробити фото на добру згадку?

І ось ми підходимо до Алеї сакур, що по вулиці Ужгородській. Вона бере початок від відділу поліції та веде до ліцею (раніше у цій будівлі багато років поспіль функціонувала Перечинська школа-інтернат).

Алея сакур закладена у 2016 році. Було висаджено близько 200 дерев. Деякі не прижилися, поламалися, бітанґи пошкодили. У 2018 досадили 60. Наразі на Алеї росте 237 сакур. Вона стала туристичною родзинкою та принадою міста. А загалом у Перечині їх налічується 260. Поодинокі дерева на приватних обійстях та у центрі міста створюють неповторне рожеве диво Перечина.

На екскурсію приїхала жителька Великого Березного. Пані Діана поділилася своїми враженнями з кореспонденткою «Карпатського об’єктива»:

– Якщо сказати коротко, то – екскурсія неймовірна. Це відпочинок для душі та задля естетичної насолоди. Ми звикли турбуватися про зовнішній вигляд, щоб добре та смачно поїсти, але чомусь забуваємо про душу. Я дуже щаслива, що побувала на цій екскурсії. Багато нового дізналася про Перечин. Мені 36 років, але у вашому місті я була тільки проїздом, коли їхала у справах до Ужгорода. Вразили архітектурні пам’ятники, поєднання різних культур. І ви це бережете. Це важливо, бо у такий спосіб зможете передати історію своїм нащадкам.

У нашому селищі є декілька дерев сакур, але, знаєте, поспішаючи у справах та на роботу, не звертаєш увагу на це. А коли так гарно розкажуть, то це цікаво.

– Як дізналися про екскурсію?

– Моя колега Оксана повідомила, запропонувала приїхати. Її ініціатива була підтримана. Я сіла до власного авто і приїхала до Перечина. У майбутньому буду приїжджати до вас на такі заходи і з іншими членами своєї сім’ї, щоб провести чудово час, насолодитися красою природи, пізнати рідний край, зайнятися культурним саморозвитком, – із щасливою посмішкою розповіла жінка.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора