В етнографічному музеї села Великі Береги відтворили давні великодні традиції

Великдень – одне з найвеличніших християнських свят. Молодь і люди старшого віку докладають усіх зусиль, щоб святковий стіл прикрашали барвисті, унікально оздоблені писанки та ломився від смаколиків. 

Громадська організація «Pro Cultura Subcarpathica» організувала серію ремісничих програм для школярів у етнографічному музеї «Nagyberegi Tájház» з метою збереження та популяризації великодніх традицій.

20 березня в етнографічному музеї села Великі Береги, що на Берегівщині, панувала справжня великодня атмосфера. Учні четвертого курсу Берегівського ліцею імені Лайоша Кошута готувалися відродити давній звичай пасхальної поливанки. Програмний менеджер ГО «Pro Cultura Subcarpathica» Адель Гал розповіла дітям про звичаї, зокрема, про те, як раніше дівчата та хлопці готувалися до свята, як відбувалося поливання вранці у великоднний понеділок. Якими засобами прикрашали писанки, що потім дівчата дарували хлопцям за поливанки. Також дізналися, які вірші-вітання говорили хлопці під час поливанок. 

Цього дня у них була можливість спробувати все це. Після того, як діти зібрали відповідне листя в саду заміського будинку, можна було приступати до приготування писанок: мокре листя клали на очищену шкаралупу яйця, яке зав’язували в панчоху і варили в гарячій воді з лушпинням цибулі. Але всі вони також могли спробувати зробити процарапані зразки на яйцях, попередньо відварених у лушпинні цибулі, скальпелем видряпували традиційні мотиви. Крім того, також познайомилися з процесом виготовлення на шкаралупі видутих яєць, малювали воскові візерунки кіцею (пахтою), а потім посипали золотим пилом. Діти познайомилися з традиційною технікою писанкарства. Серед крашанок можна було побачити чудові березькі дряпанки, пропалені крашанки та воскові писанки, притаманні селу Шаланки.

Господиня сільського будинку-музею Пірошка Олас відкрила секрет приготування традиційної угорської великодньої страви – шаргатуро, що в перекладі означає «жовтий сир». 

Завершенням програми було поливання. Поки дівчата, одягнені в костюми, складали щойно приготовані писанки до кошиків, хлопці наповнювали відра водою, а потім біля входу в хату з ґанком, де стояли дівчата, декламували їхні вірші – і душ почався. Тут чулося веселе верескання, бо хоч дівчата трохи боялися води, але ніхто не хотів рятуватися від плескоту, бо кому ж хочеться в’янути?!

Наталія ВАРОДІ, фото автора