Можливість захиститися, чи знаряддя для помсти? Чи варто легалізовувати зброю?

Останнім часом довкола легалізації зброї точиться багато суперечок. Тим не менше, вона є на руках у багатьох і не завжди зареєстрована. Після війни, коли з зони бойових дій повернуться ті, хто не є професійними військовими, її може стати ще більше.

Одних це лякає, інші переконані, що це – нормальна практика цивілізованої країни і її просто потрібно легалізувати. Із одного боку, пістолет чи автомат у руках є змогою для людини захиститися від нападу, але з іншого – далеко не кожен цивільний тримає зброю в колекції виключно для заради самозаспокоєння…

Тож що думають про легалізацію зброї закарпатці? Відповідь шукав «Карпатський об’єктив».

Про зброю заявлять не всі

Ужгородський юрист Василь Боршош переконаний, що наявність у людини зброї має чітко регулюватися законодавством і незаконного обігу бути не повинно у будь-якому суспільстві.

«Вогнепальна зброя, яка знаходиться у приватних руках цивільних людей, нерідко стає не лише об’єктом незаконної торгівлі, але й засобом скоєння злочинів. При цьому, не завжди власник стріляє навмисне. Відомо багато випадків, коли хтось хотів похвалитися пістолетом і випадково натискав на курок. Страждали при цьому навіть діти. Так, у США зброя легалізована. Але скільки ж стрілянини там навіть у школах! Певні категорії громадян у нас і зараз цілком законно мають право на носіння зброї. Але! Вони повинні пройти огляд у психіатра і бути при цьому психічно врівноваженими, відповідати за свої дії! У той же час маємо багато незареєстрованої, скажімо, мисливської зброї, з якої закарпатці вбивають не лише рідкісних тварин, але й часом стріляють одне у одного. Я веду до того, що в кого зброя на руках легально, той ставиться до неї більш усвідомлено. Але чи потрібно її легалізовувати? Що це дасть державі? Позитивний аспект бачу лише в тому, що ми хоча б приблизно будемо орієнтуватися, скільки зброї в людей. Але, з іншого боку – не всі про неї заявлять», – розповідає він «Карпатському об’єктиву».

Загалом правник переконаний, що суспільство чекає чимало викликів у будь-якому випадку.

«У державі війна. У людей зброя є, подобається це нам чи ні. Хтось передає її на фронт, а хтось навпаки – намагається викупити для себе. При цьому варто мати на увазі, що зброя, яка потрапила до рук людей під час війни – не є чиєюсь особистою власністю! Її потрібно здати, повертаючись до цивільного життя. Але чи дотримуються цього всі? Крім того, ніхто не знає, скільки до нас потрапило саме трофейної зброї. У післявоєнний період на нас чекають непрості часи, коли з’являться любителі постріляти по тих, хто має іншу думку. Ми маємо бути до цього готовими. У нас стовідсотково зросте рівень злочинності. Ми не повинні оглядатися на інші держави: легальною є зброя у них чи ні. У нас – інший досвід, у нас війна! У нас люди знервовані, у нас чимало в кого сталися особисті трагедії… Чи не потрапить, скажімо, автомат до рук людини, яка вже давно планує убивство конкурента, родича, сусіда?», – наголошує він.

При цьому пан Василь хоч і не є прихильником легалізації зброї, але вважає, що це питання повинна вирішувати не якась окрема структура, а власне суспільство, але воно повинно думати наперед про ризики, а не лише шукати переваги.

Пістолети мають мати лише психологічно стабільні люди

Психологиня з Хуста Вікторія Качур запевняє, що мати змогу захиститися від нападу – це добре, але зброю можна видавати не всім.

«Аби мати право на носіння зброї, потрібно пройти огляд у нарколога та психіатра. Давайте дивитися правді у вічі: довідки більшість просто купують! Немає гарантії, що пістолет у своєму сейфі тримає керована людина, що вона робить це з метою самозахисту, а не з будь-якою іншою. Тобто уже давно багато хто має зброю цілком легально. Тоді яка проблема у тому, щоб це питання узаконити? Боятися збільшення рівня злочинності – все одно, що боятися власної тіні. Хто захоче, той все одно знайде спосіб придбати той пістолет – законно це чи ні», – ділиться вона думками з «Карпатським об’єктивом».

Фахівчиня переконана, що зброю повинні мати не всі, а лише люди, які психологічно до цього є готовими.

«Огляд має проводитися як у вигляді комп’ютерних тестів, так і методом професійних спостережень за поведінкою людини фахівця. Дайте претенденту в руки навчальний пістолет, викличне в нього негативні реакції, подивіться, як саме реагуватиме, чи готовий він проявити здоровий глузд, чи має культуру поводження зі зброєю, чи одразу умовно «відкриє вогонь». Зброя – це насамперед відповідальність. Адже на кону людське життя. У неї немає іншого призначення, ніж як вбивати. А зброя у руках цивільних – це не зброя на війні! Тут жертвами можуть стати цілком випадкові невинні люди», – наголошує психологиня.

Стріляють найчастіше ті, у кого рушниці нелегальні

Василь Ковач із Тячівщини – мисливець. Він – за легалізацію зброї, бо вважає, що людина, яка має її цілком легально, не буде переступати закон.

«Уявімо собі, що життя – це велике полювання. Вам видали зброю і сказали дотримуватися певних правил. Ви намагатиметеся діяти виключно за інструкцією, адже знаєте, що за помилки доведеться відповідати. А тепер огляньтеся довкола. У лісі, крім вас, є ще чимало браконьєрів. Вони часто й стріляти навіть нормально не вміють, але десь на «чорному ринку» купили собі рушницю, а може й самі змайстрували її з підручних матеріалів… Чи будуть вони «грати за правилами»? Хіба що одиниці! Вони впевнені, що їх ніхто не бачить, що про них інші не знають, тож вбиватимуть усе, що рухається. Бували й такі випадки, коли браконьєри стріляли одне в одного», – запевняє чоловік.

На думку закарпатця, єдине, що варто для носіїв зброї – влаштовувати періодично якісь заходи на полігонах, дати можливість «випустити пар».

«Я маю на увазі військових. Коли закінчиться війна, їм періодично захочеться десь зібратися вкупі, пригадати минуле, а може й постріляти. Тож не завадило б потім раз на 2-3 місяці організовувати для них якісь сходки. У нас у області фактично і тирів майже не залишилося. А колись був у Хусті і я туди часто приїздив. Як на мене, потрібно створити реєстр тих, хто володіє зброєю і роз’яснити людям відповідальність. Упевнений, 99% відсотків нічого протизаконного не зроблять. Звісно, завжди є 1% похибки, відхилень. Але вовка боятися – у ліс не ходити!»

Пан Василь переконаний, що суспільство у нас готове до змін, що люди чітко розуміють, куди можна носити зброю і коли нею дозволено користуватися.

Крім того

Варто зазначити, що нещодавно у додатку «Дія» проходило голосування про доцільність чи недоцільність легалізації в державі зброї. Проти висловилося лише 22 відсотки опитаних. У той же час майже 80% заявили, що вони за те, аби цивільні українці володіли зброєю.

Наразі ж правом на придбання мисливської гладкоствольної зброї наділені українці від 21-річного віку. Бути власниками мисливської нарізної зброї можна від 25 років. А от володіти холодною, охолодженою та пневматичною зброєю дозволяється із 21 року. Кількість зброї при цьому, яка є у володінні людини, не обмежується. Дозвіл на право придбання та зберігання зброї може видати поліція. Офіційно українці на руках мають більше 800 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Неофіційно – це у рази більше.

Марина АЛДОН