Як у Перечині на Водощі воду та оселі освячували

Цьогоріч греко-католики Закарпаття та вірники Православної церкви України вперше відзначили Водохреще, Богоявлення Господнє 6 січня. Зауважу, що римо-католики нашого краю відзначали і раніше церковні свята за григоріанським календарем, який діє понад 440 років. Мукачівська греко-католицька єпархія перейшла на григоріанський календар, а ПЦУ – на новоюліанський, у зв’язку з чим дата 19 січня змістилася на 13 днів наперед.

6 січня 2024 року припало на суботу. Цього дня на Закарпатті дощило, а у Перечині усю ніч та вдень лило як з відра. Незважаючи на несприятливі погодні умови, перечинці зібралися і пішли до місцевих храмів на святкове Богослужіння, взявши із собою воду для освячення.

Свято має декілька назв: Водощі, Водохреща, Богоявлення, Хрещення Ісуса Христа. Воно приурочене хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан Іваном Предтечею. Пізніше від цього свята зародилися такі обрядово-звичаєві традиції, як хрестини, освячення самої води.

У римо-католицькому костелі св. Августина свята Меса розпочалася о дев’ятій ранку. Після її завершення священник освятив воду прихожан.

У греко-католицькому храмі Миколая Чудотворця Літургія розпочалася о десятій годині. Прийшло багато людей, щоб помолитися і освятити воду, бо, за повір’ям, йорданська вода володіє магічними властивостями, має цілющу силу, не псується цілий рік.

Після служби Божої та спеціальної молитви, обряду занурення свічок та хреста у ємкість з водою, отець Мирослав освятив воду вірникам у приміщенні церкви, бо надворі лив дощ. Звернула увагу, що багато хто щороку приносить воду в емальованих кантах. Водночас перечинці стежать і за модою – тара була і в плетених виробах, кошариках, прикрашених ялинковим дощиком, мішурою, червоними та зеленими стрічками, гілочками самшиту.

Повертаючись додому, дорогою повела розмову з прихожанками про звичаї та традиції Водощів, погодні умови.
– Мені 70, але не пам’ятаю таких дощових зимових свят. Бувало, декілька днів дощило, сонце грало промінням, але, щоб цілий місяць лило з хмар – такого не було. Земля дуже перезволожена, – зауважила пані Марія і пригадала: – На освячення води я змалку ходила з батьками. Якщо була файна погода, мало снігу, без сильних опадів, то освячувати воду йшли до річки чи потічка. Якщо на річці був товстий шар льоду, то чоловіки напередодні робили проруб у формі хреста. Зауважу: ніхто не купався і не пірнав у воду. Цю традицію принесла у наш край московська церква.

Пані Ольга має за 75 років. «Таких мокрих сяток і затяжних дощів не пригадую, – каже жінка і як істинна вірянка додає: – Сьогодні йорданську воду освятив священник і Господь Бог з небес, що є добре. Все, що дає Бог, треба приймати і дякувати».
Протягом трьох-чотирьох днів отець Мирослав зі своїми помічниками відвідає оселі вірників і окропить їх свяченою водою.
Водощами, за звичаєвою традицією, завершувався барвистий каскад численних різдвяно-новорічних свят. Так і казали: «Іван Предтеча Сина Божого похрестив і двері сяткам зачинив». Крім того, набирав повсякденної чинності новий зимовий звичай, відомий під назвою – м’ясниці, які славилися щедрістю сватанок, оглядин, заручин та весіль. Недарма казали: «Водощі несуть сватів у гості».

6 січня православні (мп) Закарпаття, зокрема і Перечина, відзначали Святвечір, а сьомого – Різдво. Отож, одні християни сьогодні закінчили відзначати різдвяно-новорічні свята, а в інших ще попереду – коляди, Старий Новий рік, Василя, Водощі

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора