«Повернути людину з війни не так просто, над цим ми будемо працювати десятиліття», – Галина Ярцева про проєкт «Повернення до життя»

«Ми розпочали проєкт «Повернення до життя» усвідомлюючи усі ризики і усю ступінь відповідальності за справу у яку впрягаємось», – так почала нашу розмову Галина Ярцева, координатор ГО «Рух підтримки закарпатських військових -Ужгород» і керівник проєкту, який підтримали Міжнародний фонд «Відродження» і Європейський Союз в рамках програми «Тримаймо стрій». «Ми чимало років працюємо з військовими, ветеранами, їх родинами, але це була, здебільшого, матеріальна підтримка, а зараз, після початку повномасштабної війни, ми зрозуміли, що викликів набагато більше, і ми мусимо їх приймати. Все частіше в офісі доводилось виконувати функцію психолога та шукати юридичних консультацій для відвідувачів. З цієї потреби народився наш проєкт, мета якого надати психологічну та юридичну підтримку людям, якими опікується Рух підтримки закарпатських військових».

В рамках проєкту було заплановано чимало заходів і більшість з них відбулись влітку. В період, коли на Закарпатті цвіла лаванда, команда влаштовувала учасникам чудові фотосесії. І це після групових психологічних консультацій, де і плакали, і сміялись, і проробляли свої страхи, і вчились методикам опанування паніки та іншим корисним вправам. А ще пили лавандовий чай, дивились гарне кіно, спілкувались про життя і плани на майбутнє.

Паралельно в «бій» за права військових, поранених і членів їх родин вступила команда юристів. Тут Рух заручився підтримкою «Юридичної клініки Ужгородського національного університету». Молоді юристи активно узялись за кожну справу, яку з життя підкидували військові. Ще вчора таких справ було одиниці, нині вони в топі запитів, бо стосуються оскаржень проходження ВЛК та МСЕК, поновлення втрачених документів, виплат та компенсацій.

Марина Когут, керівник «Юридичної клініки УжНУ»: «Наші студенти дуже хотіли допомогти воїнам і включились в роботу, як тільки я повідомила про таку ініціативу. Звичайно, що ми звертались за порадами до кваліфікованих військових юристів, бо специфіка є і розібратись в ній не так просто, як видається. Але нині ми можемо похвалитись своїми результатами. 90 годин – наданих юридичних консультацій. 35 завершених справ: 12 щодо отримання документів для проходження ВЛК і МСЕК, 16 щодо отримання коштів за поранення, 7 – щодо відновлення втрачених документів. Думаю, для багатьох наших студентів це може бути стартом для індивідуальної практики і спеціалізації в сфері військового права! Але найголовніше – ми змогли допомогти нашим воїнам і їх родинам».

Наприкінці літа ще один потужний захід підняли на своїх плечах волонтери. Вони запланували і зреалізували дводенний ретрит для родин військових. Загалом на відпочинок до Нижнього Селища Хустського району поїхали понад 60 людей, це родини з дітьми, для яких організатори запланували чимало цікавих атракції. Спершу планувалось до участі 30 осіб, але команді проєкту вдалось заручитись підтримкою Міжнародної організації з міграції і в цій колаборації з подвоєнням сил та ресурсів відпочинок для родин став ще більш змістовним та ефективним.

«Дуже підкуповує, що тебе оточують люди, які тебе розуміють та підтримують. Все дуже по-доброму. Після цих заходів у душі багато хороших спогадів та корисних речей для дому».

«Спілкування, багато нового та цікавого, приємна атмосфера, чудові краєвиди, гарні люди, прекрасні фахівці, дуже добрі волонтери та організатори. Бо це є дуже важливим і необхідним для тих, кому зараз важко, хто проходить лікування та реабілітацію! Для тих, кому потрібно повернутися до життя, яке було раніше. Дуже вдячні за таку можливість всім, особливо організаторам, низький Вам уклін!»

Такі відгуки на ретрит отримала команда проєкту, яка подбала і про родинний спокій, і про насичену програму з екскурсіями, майстер-класами, співами, духовними практиками і роботою з психологами.

Осінь повернула дітей у школи і садки, батьків до роботи, а команда проєкту зосередилась на підтримці поранених бійців. Тих, які опинились вперше в Ужгороді, далеко від рідних і домівки, тих, у кого нема ні рідних, ні домівки. На жаль. Цю роботу волонтери «ведмедики» ведуть не перший рік, але за останні майже два підрозділ «Помагатори» її значно масштабували і вдосконалили. І мова не тільки про домашню кухню, під наглядом психолога проєкту Тетяни Іванової волонтери вчаться допомагати кваліфіковано, без втрат для себе і з користю для поранених. Влаштовують дні народження, відвідують культурні заходи, грають у настільні ігри, які поновлюють пам’ять, гуртують, розслабляють.

Тетяна Іванова, психологиня проєкту «Повернення до життя»: «Наше завдання – визначення потреби, підтримка. Ми заходимо в лікарню о 15.00 і виходимо після 21.00. Нас уже чекають. Поговорити і помовчати, поплакати і посміятись, пограти в ігри, провести змістовно час, забути про біль і про війну. Моє завдання – аби всі наші відвідини проходили ефективно для поранених і без емоційних ударів для самих волонтерів. Бо сили берегти важливо, як важливо вміти правильно і адекватно діяти в позаштатних ситуаціях. А вони мають місце бути. Це наші нові реалії, ми маємо їх прийняти».

У кінці листопада проєкт завершився офіційно, але робота тільки набрала обертів. В Рух продовжують звертатись в пошуках юристів і «ведмеді» в сплячку не збираються, а навпаки, генерують нові ідеї взаємопідтримки. Як от «Ведмежі чаювання» – нова ініціатива, яка стартує уже з 13 грудня. Її мета – аби волонтерський простір став простором довіри, креативних ідей і рішень, підтримки і тепла, якого так нам всім бракує.