Екскурсовод з Мукачева Єва Колесник розповіла про своє нове життя в Норвегії

Єва Колесник – екскурсовод з Мукачева, яка вже пів року живе в дивовижній Норвегії. І хоча жінка захоплена тамтешньою природою, цікавими традиціями та впевненістю мешканців країни в завтрашньому дні, мріє повернутися на рідну землю, в улюблене місто.

Спеціально для «Карпатського об’єктива» Єва розповіла, що в житті норвежців їй подобається найбільше та що, на її думку, в Україні працює краще.

– Єво, розкажіть трохи про свій переїзд та адаптацію в Норвегії.

– Я тут уже приблизно пів року. Адаптація відбувається ще й досі, і вона не легка. Іноді накриває так, що починаю плакати просто на людях, під час уроку або розмови. Страшенно хочу додому. Більш молоде покоління адаптується швидше. Наше коріння занадто глибоко сидить у рідній землі, тому біль розлуки відчуваєш на фізичному рівні. Ніби все гаразд… Дах над головою є, голодний не ходиш. Але все не те! Водночас я дуже вдячна Норвегії за допомогу. Хочу запам’ятати цей досвід, навчитися чогось, що потім згодиться для відновлення та покращення життя в Україні.

– У якій сфері все ж вдалося себе знайти?

– Усі сили й час ідуть на вивчення мови. Бо без неї ти тут повний нуль. Оцей досвід точно нам потрібен! Не знаєш державної мови – не маєш права працювати.

От коли вивчу мову, тоді й буду себе шукати. Сподіваюся потрапити на практику в місцевий музей. Хоча за неї не платять, але це хороша можливість для засвоєння мови, інтегрування в суспільстві, нових контактів, ознайомлення з історією. Це ж моя стихія!

– Чи допомагають норвежці українцям психологічно?

– Тут психотерапевти безкоштовно працюють з українцями. Мовний бар’єр не заважає. Біль розуміють на всіх мовах.

У кожного українця є куратор. Це людина, яка допомагає в оформленні документів, знає закони та правила, відповідає на запитання. Куратори – норвежці. Або корінні, або люди інших національностей, які тут живуть давно. Ось вони і визначають по розмові з тобою, чи потрібен тобі спеціаліст з психології або психотерапії.

– Що найбільше подобається в цій країні?

– Хорошого тут дуже багато. У першу чергу це самі люди. Дуже гарні та позитивні. Друге – соціальний захист. Норвежці спокійні та впевнені в собі, бо знають, що їхні податки йдуть на потрібні речі та їхній захист. Ще мені подобається тутешній погляд на використання коштів. Люди економлять для того, щоб багато подорожувати. Їм дійсно все одно, яке на них взуття чи одяг. Головне – комфорт і нові враження. Подобаються практичність людей та їхня любов до затишку. А також те, як вони ставляться до своїх осель і присадибних ділянок. Тутешні мешканці уважні до природи та сортування сміття. До цього, до речі, швидко звикаєш. А ще дуже подобаються автобуси – комфортні, м’які, їхати можеш довго.

– Ми багато чули про життя тварин у таких країнах. Чи правда, що там немає безпритульних?

– Їх тут дійсно немає. Зовсім! Це питання регулюється та контролюється. Щоб мати домашнього улюбленця, треба складати психологічні тести, що ти адекватний, фінансово спроможний нести відповідальність за чотирилапого. Обслуговування тварини дуже дорого коштує, адже це повноцінний член сім’ї. Гуляють з собаками без намордників. Дозволяється і в транспорт з песиком. Собачки можуть сидіти на сидіннях як повноправні члени суспільства. Вони тут дуже позитивні й посміхаються, як і їхні господарі. Коти – це особливі тварини. Їх у хаті не втримаєш силою. Тому котів на вулиці побачити можна, але кожен із них має свого господаря та дім. Породи найрізноманітніші, однак бойових порід собак майже не видно. Багато хто ходить з простими двортер’єрами. Я дуже сумую за своїми хвостатиками, тому тут лізу обійматися з кожною тваринкою, яку бачу. Господарі зазвичай не проти. А почувши, що я з України й була вимушена залишити там своїх тварин, починають щиро співчувати.

– Що в Норвегії, на вашу думку, працює гірше, ніж в Україні? Чи є таке?

– Думаю, медицина. Апаратура класна, а що з нею робити, не знають. Спеціалісти вузькопрофільні, до лікаря запис за місяць, а то й більше. Тому всі масово стежать за своїм здоров’ям. Займаються спортом до останнього. Таке відчуття, що тут хвороби діляться на дві групи: фігня та капець. Фігню не треба лікувати, а капець лікувати немає сенсу!

Крім того, дуже сильна бюрократія. Наші чиновники хоч і гаркають, але щось роблять. А тут посміхаються і нічого не роблять. Досі користуються паперовими листами. І документи, не підтверджені паперами, не мають сили. Часто втрачають документи, але навіть не вибачаються за це. Ну так ся стало! Що ж тепер зробиш? Починайте по новій! За пів року ані одного спокійного місяця через ці бюрократичні нюанси.

Банківська система в нас краще працює. Програмування краще. Мобільний зв’язок та інтернет в Україні кращі та набагато дешевші. Додаток «Дія» викликає в них справжній шок!

– Чи цікавляться норвежці українськими новинами?

– Норвежці добре орієнтуються в ситуації, яка склалася. Дуже допомагають нашим людям, відправляють великі партії гуманітарки, автомобілі, пожежні та швидкі. Роблять це, до речі, із задоволенням. І завжди співчувають. Тому, якби вони побачили наші новини, де в бомбосховища купують барабани, а посадовці влаштовують пишні бенкети під час війни, у них був би шок!

Не думаю, що норвежці дивляться українське телебачення. Але те, що для них це був би шок, то факт. Вони цього точно не зрозуміють. Тут узагалі не прийнято робити гучні вечірки. У гості йдуть зі своєю їжею, яку ти любиш, та зі своїм алкоголем, бо він тут занадто дорогий і ще буде дорожчати. Цінують особистий простір і вміють рахувати гроші. Викидати їх на подібні заходи вважається дурістю та невихованістю.

Бо тут справжні мільйонери поприбирають за собою посуд і відвезуть тобі додому на мустангу останньої моделі безкоштовний столик, який дали інші норвежці, щоб ти не нервував. Виділятися зовнішньо та хизуватися багатством вважається поганим тоном.

Дім мільйонера не відрізняється зовнішньо від будинку звичайного норвежця. Тут мільйонер буде пекти вафлі і продавати їх на ярмарку, щоб кожен міг долучитися до підтримки нужденних. Незважаючи на те, що він міг уже дати цим людям щось особисто. Тут мільйонер ходить у звичайному светрі, джинсах та кросівках.

Бо виділятися ти маєш інтелектом, а не матеріальними статками. Інший світ!

– Тобто норвежці дуже активно підтримують українців?

– Так! Нещодавно була на благодійному вечорі на підтримку України. Те, що я там побачила і почула, довело мене до сліз. Деякі люди витратили по мільйону крон (100 тисяч євро приблизно) за рік на закупівлю необхідного обладнання: медичного, будівельного, рятувального тощо. Вони стояли зі сльозами на очах, слухаючи наш гімн. Плакали, дивлячись на фото з України. І вибачалися за те, що так мало роблять.

Якби ж то українці розуміли, що ми зараз є обличчям України по всьому світу. І поведінка кожного з нас занадто важлива, щоб бути російськомовними дикунами, яким потім ніхто не захоче допомогти.

Ірина ГРАБКО