На території Меморіального парку в селі Чома посадили грушу Петефі, заклавши «райський сад»

6 жовтня на території Меморіального парку в селі Чома висадили саджанець від груші, під якою Шандор Петефі провів свій останній вечір. Це перше деревце майбутнього Чомівського райського саду.

Згідно з легендою, Шандор Петефі провів свій останній вечір 30 липня 1849 року в саду особняка Дярфаш у Сейкейкерестурі (нині – Крістуру-Секуєск, Румунія) під розлогою грушею, і саме тут він продекламував свій вірш «Одна думка мене бентежить», у якому передбачив, що загине на полі бою, захищаючи свободу. Наступного дня звідси поет вирушив до Фегередьгазу, де відбулася відома битва Угорської революції 1848 року. Місцеві мешканці зберегли грушу, а коли вона постаріла, прищепили з неї нову. Висадження дерева Петефі має особливе символічне значення цьогоріч – у рік пам’яті поета. Саджанець у Меморіальному парку став першим деревом майбутнього Чомівського райського саду.

Перший подібний «райський сад» у 2009 році в селі Вісак заснував Йожеф Сарваш – актор, лауреат Премій ім. Кошута та Марі Ясаї. Фруктовий сад має символічне значення, адже кожного року громада висаджує стільки саджанців, скільки дітей народилося в селі протягом року. Важливий він і з огляду на те, що висаджують у ньому місцеві сорти, тобто сад зберігає генофонд старих угорських сортів фруктових дерев.

Виступаючи на заході, Йожеф Сарваш пригадав передумови створення першого «райського саду»: «Громадський простір у селі Вісак в області Ваш з населенням 240 осіб ми створили у 2007 році з ініціативи моєї родини на власному обійсті. Відтоді він став уже своєрідним культурним центром». Тут, у цьому середовищі, пан Сарваш перейнявся ідеєю збереження корінних фруктів і за фахової підтримки лісівника Дюли Ковача, ідейного натхненника руху «Райський сад», у 2009 році створив Вісакський сад. З того часу актор Національного театру Угорщини перебуває в авангарді цього руху. На території Карпатського басейну наразі налічується близько 400 «райських садів», тобто практично це ціла мережа.

«Вираз «райський сад» має таке магічне звучання, що я вже кілька років тому зрозумів: ми теж станемо частиною цього руху, створимо такий», – зазначив під час виступу голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін. Він подякував Йожефу Сарвашу за підтримку цієї ініціативи, а також за його внесок, адже саме він привіз у Чому перше дерево для саду – грушу Петефі.

«На мою думку, ми обрали дуже вдалу ділянку для саду, адже кожен закарпатський угорець знає, що це найважливіше місце пам’яті тутешніх угорців, бо тут спочивають наші предки. Сподіваюся, коріння цієї груші, а також дерев, які будуть висаджені пізніше, сягнуть глибоко в землю, переплетуться з кістками наших предків-завойовників, і ми разом збережемо наше минуле, нашу спадщину. Це духовно допомагатиме нам», – додав він.

Відтак акторка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Наталія Ґал продекламувала вірш сучасної закарпатської поетеси Ґабріелли Леврінц «Частина», а Йожеф Сарваш – вірш Шандора Каняді «Старий при смерті».

Після цього Йожеф Сарваш і Йожеф Шін разом посадили дерево.

На завершення єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан попросив Божого благословення на присутніх та висаджене дерево.

CsA/Kárpátalja hetilap