Реквієм за полеглими під час війни цивільними особами звучав у Будапешті

Поминальну композицію написав наш земляк, уродженець Ужгорода Віктор Папп. Нині він співає й компонує твори для всесвітньовідомої чоловічої хорової капели,,Szent Efrém Férfikar’’, яка й виконала у Великому залі Угорської Музичної Академії згадуваний,,Реквієм’’ на українській мові.

Прикметною особливістю програми стала присутність на концерті багатьох переселенців з України: тих, хто проживає в Будапешті вже роками, і нещодавно прибулих, що втекли від війни і знайшли собі тут тимчасовий притулок. Для останніх організатори виділили 50 безкоштовних квитків.

А розпочався концерт греко-католицькою панахидою в обробці одного із засновників гурту й теперішнього його керівника, лауреата престижної премії ім.Ференца Ліста, Заслуженого діяча мистецтв Угорщини Томаша Бубнов. Створили колектив ще у 2002 році, спочатку з 12 членів, тепер їх 8. У 2018-му з капелою вперше виступив Віктор Папп, котрому тоді було лише 18.

Продовжувалася програма виконанням уривків з успішної обробки ісландської композиторки Гільдури Гуднадоуттіри православної молитви,,Вічная пам’ять!’’, яку вона написала для міні-серіалу про Чорнобиль, що органічно впліталася у нинішні події на Україні. А завершував першу частину концерту вже згадуваний,,Реквієм’’ Віктора Паппа.

,,Почав писати його у вересні минулого року,- ділиться з Карпатським об’єктивом молодий композитор.- Слова усіх подібних творів однакові – що у Моцарта, Верді, Ференца Ліста, інших компонувальників, а от мелодії – різні. Намагався у своєму творі передати нестерпну біль невиправданих втрат під час війни ні в чому не винних цивільних осіб, душевні травми їх близьких і рідних. Схиляємо голови перед ними. А ще цим твором прагнули віддати честь не лише загиблим, а й тим українцям, хто продовжує підлашовуватися до суворих викликів війни і з неймовірною витримкою, фізично та морально несуть на своїх плечах відповідальність за збереження держави, її подальше функціювання. А ще це дань шани українській національній культурі, яка під час війни – найперша ціль агресора, яку він намагається знищити.’’

Після перерви до гурту приєдналися духовики Габор Комловші, Томаш Вейг, Жолт Болдижар і Болдижар Кіраль, а такаж ударник Бенедек Товт. За орган сів лауреат премії ім.Ференца Еркела, композитор Мартон Левенте Горват. І в залі зазвучав невмиручий,,Реквієм’’ Ференца Ліста, який він написав у 56 років після смерті дітей та дружини.

Переповнений зал довго не відпускав виконавців зі сцени, тричі викликав їх на,,Біс!’’, довелося чоловікам подарувати глядачам на додаток ще й молитву про св.Марію, причому на вишуканій українській мові.

–Де навчилися так правильно вимовляти українські слова?,- запитав після концерту в Томаша Бубнов.

–Це нас Віктор вимуштрував,- усміхаючись відповів музикант.

До слова, він неодноразово бував на Закарпатті, коли писав одну із своїх наукових праць про греко-католицькі громади краю, збирав матеріал для майбутніх виступів гурту. Тема була близька, адже обидва дідусі й батько були священослужителями цієї конфесії. До речі, Томаш знаходився в Ужгороді саме в той день, коли народився Віктор Папп. Думається, це – не випадково, а глибоко символічно.

“Виконуємо ми не лише сакральні, релігійні композиції, а й твори сучасних композиторів, популярні хорові пісні,- каже Карпатському об’єктиву керівник колективу.- Нещодавно у студії,,Фонов’’ випустили компакт диск,,Королі та королеви’’, на якому можна знайти мелодії на різні смаки.’’

Разом з батьком у гурті співають і компонують нові твори два його сини – Марк та Леврінц. Останній активний і в суспільнму житті: нещодавно організував благодійний концерт за участі знаних виконавців і за виручені кошти придбали продукти тривалого зберігання, миючі засоби тощо, які передали греко-католицькій громаді зі Львівщини.

У ці дні Томаш працює над новим доробком, який називатиметься,,Фогас’’. Його планують представити на одному з найближчих своїх виступів.

Після концерту розговорився із групою українських жінок, поцікавився їх враженнями від програми.

,,Чудове, просто блискуче виконання творів,- поділилася викладачка української мови та літератури Будапештського навчального центру,,Освіта без кордонів’’ Аліна Максименко.- Багатоголосся колективу неймовірне, вражає – аж мурашки по тілу. Звучання інтерпретацій чимось схоже на виступи гурту,,Піккардійська терція’’ (Свого часу ефремісти виступали разом з ними. М.Г.). Одним словом, зачарували.’’

Такої ж думки були і подруги моєї співрозмовниці.

Микола Горват