В Ужгородському замку відкрилася мобільна виставка «МАРІУПОЛЬ. ДЕ ТИ?..»

У вівторок, 22 листопада, в Ужгородському замку (Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького), а саме у його підземеллі, відкрилася емоційно дуже складна мобільна виставка «МАРІУПОЛЬ. ДЕ ТИ?..», адже вже з першої світлини стає зрозумілим той біль та страх, які переживали наші співгромадяни під час перших місяців війни.

Слід зазначити, що Ужгород став вже третім містом, де її презентували – першими були Київ та Івано-Франківськ.

Як зазначили організатори, мобільна виставка «МАРІУПОЛЬ. ДЕ ТИ?..» підіймає гострі суспільні питання воєнного часу: втрати та загибелі дітей – найуразливішої категорії, яка є найбільш безпомічною перед руйнівною силою війни. На виставці представлені полотна з портретами діток, які загинули у Маріуполі, вражаючі світлини міста до і після російських обстрілів, а також фотографії авторства Євгена Сосновського (блокадне місто та «Маріупольський щоденник» п’ятирічного хлопчика Єгора, який разом з фотографом перебував в окупації).

Власне, саме запитання «Де ти?» співзвучне з написом «ДЕТИ» біля Драматичного театру Маріуполя, в якому переховувалися понад 1000 осіб і куди було скинуто російську авіабомбу.

Загалом на цій виставці представлені понад 30 світлин маріупольського фотографа Євгена Сосновського, який понад два місяці, починаючи з 24 лютого, провів в окупованому місті. Сьогодні ж автор виставки перебуває у Києві, адже він не лише фотограф, але й грає в театрі авторської п’єси «Концепція», який курсує містами України та показує виставу «Обличчя кольору війни». І у ній пан Євген має монолог, який базується на тих подіях, які йому довелось пережити в окупованому місті.

Як повідомив сам фотограф (і це зазначено під світлинами, які були презентовані глядачам – авт.): «У цьому фотоальбомі лише маленька частина того, що відбувалося зі мною та моєю родиною в Маріуполі впродовж 65 днів – з 24 лютого до 30 квітня. Це мій фотощоденник. Здебільшого тут фото, зроблені ще до повного захоплення міста рашистами. Вільно знімати камерою на очах окупантів я вже не мав можливості.

Після втрати квартири у мене залишилась єдина з трьох камер, теж трохи пошкоджена після того, як побувала разом зі мною десь на вході у той світ. І я намагався не ризикувати, щоб не втратити її та картку зі знімками. Хоча. Хоча втратити можна було не тільки це… Тому, вибачте, що світлин не дуже багато. Але я намагався показати через ці знімки, як жили люди в оточенні, а потім і в захопленому рашистами місті.

Все, що тут є, відбувалось безпосередньо біля мене, біля мого знищеного рашистами будинку у самому центрі Маріуполя. Це фотоілюстрації до моєї історії, яку я розповів для музею «Голоси Мирних».

А автору «Маріупольського щоденника» 8-річному Єгору Кравцову довелося стати дорослою дитиною, яка за три місяці в окупованому Маріуполі не тільки побачила, але й відчула на собі справжню, не іграшкові війну – обстріли, поранення, життя у підвалі, танки біля свого будинку, рашистські літаки з ракетами та бомбами над головою, загибель близьких людей. І все це він зміг вмістити всього в кілька сторінок свого дитячого щоденника…

Зараз Єгор зі своєю мамою, бабусею та сестрою вже у безпеці. На 100-й день війни вони нарешті змогли виїхати з Маріуполя. Їм пропонували оселитися в Британії, Нідерландах, Чехії… Але Олена Кравцова, мама Єгора, твердо вирішила залишитись в Україні. Вона впевнена, що Україна переможе і її діти будуть жити в вільній, незалежній європейській державі. А щоденник сина залишиться пам’яткою про ті жахливі події, які їм довелося пережити».

До відома, за інформацією офіційного сайту Управління туризму Закарпатської ОВА, ця виставка діятиме ще два тижні – до 6 грудня поточного року.

Юрій КОПИНЕЦЬ

Відео – Дмитро МИСЬ