Прем’єрна вистава акторів Берегова продовжує хвилювати

“Переглядала б цю п’єсу ще раз і ще раз, безкінечно,- каже Карпатському об’єктиву викладач української гімназії Марія Сабов.- Вона хвилює як змістом, так і блискучою грою виконавців, режисурою, органічним переплітанням минулого й сьогодення.”

Мова йде про виставу “Коли зацвіла калина”, написану й поставлену керівником Берегівського народного українського театру Ольгою Матей. Це не перший її творчий доробок, але особливо цінний, бо колектив носить ім’я головної героїні п’єси – Ярослави Бандурович.

Вистава – біографічна, в ній розповідається про життєвий і творчий шлях засновниці й беззмінного режисера театру в місті над Верке. Ярослава Іванівна родом з Галичини, де проводила значну суспільну роботу. Під час Другої світової війни вимушена була тікати на Закарпаття, звідкіля був родом, а саме з Берегова, її наречений – спортсмен-футболіст, за якого пізніше вийшла заміж. Ще студенткою юридичного факультету Львівського університету дівчина активно включилася у громадське життя, була однією з перших у створенні жіночих дружин “Пласту”, стояла в центрі боротьби за самостійну й незалежну Українську державу. В 1942-му її заарештувало гестапо й відправило на примусові роботи до каменоломні.

Актори театру зуміли достовірно й хвилююче відтворити цей період життя жінки-патріота, як і подальшу її долю. Бентежно сприймалися сцени-монологи юної та зрілої Ярослави (Юліана Гецко, Валентина Галай та Марія Фединишинець), її батьків (Микола Алечко та Оксана Кобзєва), спогади Павлини Загрійчук (Ольга Радик), розповідь журналістки (Ірина Штефко). Митці зуміли правдиво донести до глядача душевні пориви своїх героїв, їх прагнення, мрії. Органічно вплелися в канву сценарію виступи дівочого вокального ансамблю під керівництвом Тетяни Горзов, сучасних пластунів та солістів Людмили Огар і Олега Кузнєцова. А національну пісню “Червона калина” стоячи співав увесь зал.

Закарбувалися у серці слова Ярослави про калину біля її оселі, що “дарувала благодатну наснагу, спонукала жити гарно, кохати палко, вмирати гордо.”

Запам’ятають глядачі й палкі слова першого директора української гімназії в Берегові Оксани Маргітич, яка була особисто знайома з нашою героїнею, більше того, їх пов’язували дружні стосунки.

“Ярослава Іванівна була напрочуд інтелігентною жінкою, глибоко ерудованою, справжньою патріоткою,- акцентувала промовець,- Всю себе віддавала любимій справі, плекала з молоді справжніх акторів.”

Автор цих рядків теж знався з Ярославою Іванівною, мав нагоду неодноразово спілкуватися з нею, бувати на її виставах. Вона була дійсно справжньою аристократкою старого гарту, мудрою і вишуканою, водночас доброзичливою й доступною.

Відрадно, що всі ці та інші її благородні риси зуміли яскраво відтворити берегівські актори у виставі “Коли зацвіла калина”. І в цьому теж проявився неординарний талант режисера театру Ольги Матей.

Після прем’єри в Очакові на Всеукраїнському конкурсі театрів, де за показ цієїї п’єси берегівчани удостоїлися головного призу, актори продовжують хвилювати глядача, доносити до широкого загалу ідеї патріотизму, самовідданого служіння Вітчизні та своєму народу, виховувати своєю грою справжніх синів та дочок незалежної України. Коли на Сході триває війна, ця вистава надзвичайно на часі, актуальна й потрібна. Спасибі за неї як автору, так і всьому мистецькому колективу!

Щиро дякував артистам після вистави і директор теперішнього українського ліцею Володимир Кенийз. Він теж наголосив на цінності таких виступів, бажав нових творчих знахідок.

До слова, вистава була благодійницькою – всі отримані за її показ та зібрані у скриньку кошти – загалом понад 36 тисяч гривень, будуть перераховані на потреби ЗСУ.

Микола Горват