Нас вважають двійнятами: ужгородка вийшла заміж за чоловіка, схожого на себе, як дві краплі води

Двійники – це не вигадка, а реальність. У світі справді є люди, схожі на нас! І вони не є нашими родичами, більше того, можуть жити у інших країнах… та й ми про їхнє існування можемо навіть не здогадуватися. Так, зокрема, переконує ужгородка Аліса Янонс. Вона розповіла «Карпатському об’єктиву» свою дивовижну історію, яка здається дещо містичною.

Народжені в один день у різних країнах

Аліса та Юріс познайомилися у Києві. Там разом навчалися в університеті. Обоє – інженери, колишні одногрупники. Так часто буває, що студентське кохання переростає у дещо більше. А тут ще й інший фактор – обоє народилися в один день – 28 жовтня.

«Я не одразу на Юріса звернула увагу. У мене був хлопець в Ужгороді і я планувала з ним побратися. Він казав, що чекатиме на мене, мені здавалося, що він щирий. Але одного разу, а це було на першому курсі, десь у грудні, я приїхала додому. Хотіла зробити Олексію сюрприз. А заробила собі. Йдучи пішки із залізничного вокзалу у центр, зустріла його на пішохідному мості зі своєю найкращою подругою. Вони гуляли, взявшись за руки. Я запальна людина, а тоді була взагалі не у собі і влаштувала обом гучний скандал. На мене дивилися перехожі. Та мені було начхати на всіх. Це був такий стрес, що я мало не завалила сесію. Юріс бачив, що зі мною щось не так і взявся мене заспокоювати, допомагав готуватися до іспитів, підтримував у всьому. Йому було щиро шкода мене і між нами виникли дуже довірливі щирі стосунки. Десь рік ми просто дружили, бо він не хотів мене травмувати, а потім почали зустрічатися», – розповіла жінка «Карпатському об’єктиву».

Юріс же має власне бачення початку стосунків із Алісою.

«Я звернув на неї увагу одразу. В перший же день, коли побачив. Не можу сказати, що це було кохання з першого погляду, але симпатія виникла точно, – ділиться думками він. – У мене раніше ніколи не було дівчини і я не смів розповідати Алісі про почуття. Шаленів від кохання, та вперто мовчав. Насправді, коли вона розійшлася з Олексієм, у мене з’явилася надія. Вона не приховувала, що когось має і я не насмілювався до неї наближатися. Тож коли кохана мені відкрилася і зізналася, що пережила, щиро запропонував їй свою підтримку. Ми обоє вчилися добре, школу закінчили з золотими медалями, в університеті нам не було важко. Я ходив до неї в гості у кімнату і ми могли годинами розмовляти про своє. У нас були спільні погляди на життя, однакові захоплення. Ми обоє малювали, співали, нам подобалися одні і ті ж фільми, та ж музика. Я розумів, що знайшов саме свою людину», – наголосив чоловік.

Схожість почали помічати ще в університеті

Аліса народилася і виросла у Мукачеві, Юріс – у латвійському місті Вангажі. То були радянські часи і немає нічого дивного в тому, що навчатися поїхав до України. Раніше пара між собою знайомою і не була, але фізичну схожість почали помічати ще однокурсники в університеті.

«Не те, щоб ми були зовсім однаковими, але багато схожого у рисах проглядалося одразу. Із роками ми стали майже як близнюки. Можливо, спільне життя ще більше вплинуло на зовнішність. Буває таке, що люди разом протягом довгого періоду часу і починають бути одним цілим на всіх рівнях. Не дарма ж кажуть, що два чоботи – пара. Однак подібність між нами з Юрісом простежувалася ще до того, як ми одружилися. Однокурсники це помітили і вони жартували, що мій батько десь у Латвії «стрибнув у гречку». Я навіть повірила і щиро питала батька, чи бував у Латвії, та він переконував, що ніколи в житті. Насправді було страшно, щоб ми не виявилися родичами. Якось навіть одна викладачка спитала, чи ми випадково не брат і сестра. Хоч я сама цю схожість і не бачила, але якщо інші говорили, значить щось таке було», – продовжує розмову жінка.

Як наголошує закарпатка, коли вони з коханим вперше приїхали до її батьків, мати, побачивши її тоді ще хлопця, аж розгубилася.

«Вона влаштувала батькові серйозні «розбірки». Я дуже схожа саме на батька, тому в неї закралася підозра, що тут щось не так. Та і батько був здивований із нашої подібності. Але потім усе якось замнулося, усі до нас звикли до таких, якими ми є, чи були тоді. Батьки Юріса схожість взагалі не помітили. Вони прийняли мене дуже тепло і привітно. У нього неймовірно інтелігентна родина була. На жаль, наразі вже і моїх, і його батьків немає серед живих, – додала жінка. – Чомусь потім нашу схожість усі почали списувати на те, що ми народилися у один день. Хоча в мене є багато знайомих, які так само є моїми однолітками і з’явилися на світ саме 28 жовтня, та ми різні і характерами, і зовнішністю».

Здали аналізи ДНК, аби пересвідчитися, що не родичі

Після закінчення навчання, Юріс та Аліса побралися і переїхали жити в Ужгород. Зараз у них спільний бізнес і двоє прекрасних синів – Микола та Михайло.

«Я народила двійнят, – каже Аліса. – У мене бабуся мала сестру-близнючку, тож це – генетично. Вони з тіткою Оленою дійсно до старості були між собою, як дві краплі води ідентичними… Та мої сини між собою взагалі чомусь схожими не були. Миколка більше взяв риси латвійської бабусі, а Михайлик – моєї мами. Таке враження, ніби це не наші діти. Тому я не знаю, чому і як так жартує природа. Двоє чужих людей подібні, а рідні брати, до того ж, одночасно народжені – ні. Тут уже питання до неба. Чому так? Щоправда зараз, коли хлопці вже виросли і стали дорослим, вони стають між собою більш схожими. Хоча, можливо, це мені так здається».

За словами закарпатки, знайомі не раз казали їй із чоловіком, що треба здати аналіз ДНК, аби знати стовідсотково, брат із сестрою вони чи ні. І пара ризикнула…

«Після того, як нас уже дістали друзі, ми наважилися здати аналіз ДНК. Робили це не у нас в області, а в Києві. Ми наперед домовилися, що навіть якщо так виявиться, що ми – родичі, ніколи нікому про це не казатимемо. Дуже хвилювалися, якими ж виявляться результати. Але, слава Богу, ми виявилися не родичами! Це нас заспокоїло назавжди. Тепер, коли хтось сумнівається, показуємо папірці», – усміхається жінка.

Чи є у нас двійники?

Зараз питання двійників активно обговорюється у світі через гіпотезу про те, що президент росії путін має кілька своїх «копій». Утім тут мова йде не про вроджену схожість, а про наслідки пластичних операцій. А пластична хірургія в наші часи справді здатна творити дива!

А чи може мати двійника будь-хто з нас?

На нашій планеті живе більше ста мільярда людей, тож якщо десь знаходиться хтось схожий на нас, це усіх дуже дивує. Раніше цим питанням ніхто не займався. Та у 2015 році Теган Лукас, дослідниця із Австралії, вирішила дослідити питання. Вона разом із колегами проаналізувала 4 тисячі світлин військових зі США. Усі вони були у вільному доступі. Однак результат став справжньою несподіванкою для багатьох!

З’ясувалося, що шанси мати схоже, або майже аналогічне обличчя з кимось є в менше ніж однієї людини на трильйон.

А нещодавно команда дослідників з Іспанії змогла відшукати кілька пар двійників. Цікаво, що з’ясувалося, що люди, які мають між собою фізичну схожість, хоч і мають різні ДНК, але у них однакові уподобання, шкідливі звички, навіть може бути ідентичною вага. Також вони часто мають схожі розумові здібності, таланти, спосіб життя, захоплення та навіть схильність хворіти одними й тими ж захворюваннями.

А загалом це питання є ще дуже слабо вивченим та дослідженим. Тож історія закарпатки Аліси та латвійця Юріса є справді неймовірною і вражає. Адже цих двох бути разом, скоріш за все, благословляли самі янголи.

Марина АЛДОН