Музейники Перечина провели першу відкриту екскурсію містом

Вчора, 2 жовтня, працівники краєзнавчого музею Перечина провели першу відкриту екскурсію містом, яку приурочили Всесвітньому дню туризму, який світова спільнота відзначає 27 вересня.

Як розповіла кореспонденту «Карпатського об’єктива» директор музею Маріанна Попович, захід запланували на 25 вересня, але потім перенесли на тиждень пізніше, бо того дня громада Перечина проводжала в останню дорогу захисника Армена Петросяна, який загинув від рук окупантів на Харківщині, боронячи територіальну цілісність незалежної суверенної держави – України.

Екскурсію провела науковий співробітник Миколаївського обласного краєзнавчого музею Марія Крамаренко. Понад два місяці тому вона знайшла тимчасовий прихисток у нашому місті та була прийнята на посаду завідувача виставкою краєзнавчого музею Перечина за сумісництвом.

Зібралися об 11 годині біля римо-католицького костела святого Августина, який був збудований 1906 року і став сакральною родзинкою Турянщини. Пройшлися центральною вулицею міста, оглядаючи історичні будівлі. Зупинилися біля потічка Вулшава. «Незважаючи на багато опадів, на щастя, у потічку рівень води не сильно піднявся, бо дощові води швидко протікають до Ужа, але потічок буває і повноводним та норовливим. Так, у 1998 році вода вийшла з його берегів і підтопила оселі перечинців», – розповіла Марія.

Наступна локація – будівля, яка до 1944 року була молитовним домом місцевих євреїв – синагогою. На той час у Перечині проживало 30 єврейських сімей, які мали магазини, корчму, займалися власним ремеслом. Почувши розповідь екскурсовода, пані Наталія з Миколаєва (ВПО) здивувалася, що на Закарпатті раніше проживало так багато євреїв. «Не знала про це. Думала, що євреї проживали тільки у Миколаєві та Одесі. Цікаво, буду поглиблювати свої знання про ваш край», – каже жінка.

Затрималися біля пам’ятника легендарному листоноші Федору Фекеті та фотозони «Я люблю Перечин». Дівчата зробили фото та селфі на пам’ять. Учасники милувалися ліпниною на історичній будівлі, в якій минулого століття знаходилася перша аптека міста. Потім попрямували до музею, де оглянули дві експозиції, які відображають побут жителів Перечинщини ХХ століття.

Людей прийшло небагато: дощило, похолодало, та і челядь надала перевагу молитві – у цей час у церквах правилися недільні богослужіння.

Учасники екскурсії поділилися враженнями із журналістом. 17-річна Вероніка народилася і виросла в Перечині. З першого вересня стала студенткою першого курсу Ужгородського національного університету. У вузі здобуватиме фах туризмознавця.

– Про своє рідне місто знаю багато, але сьогодні вперше дізналася, що церкву Святого Миколая на Гурці збудувала греко-католицька релігійна громада міста. А потім у кінці 40-х років минулого століття передали православним. І що будівля на Франка була синагогою. Багато цікавого почула про історичні будівлі Перечина. З дитинства часто подорожувала з батьками. Під час екскурсії захоплено слухала розповідь гіда, думала, як він всезнає, як цікаво розповідає, тому і мені хотілося пізнавати нове, вивчати історію і доносити людям. Своє майбутнє бачу у сфері туризму».

Директор музею Маріанна Попович озвучила ідею заходу та поділилася планами:

– Ми вирішили розширити роботу музею і вийти на вулиці міста. Будемо проводити тематичні екскурсії для місцевого населення, гостей та туристів, популяризувати Перечин, його родзинки, розвивати туризм.

Екскурсовод Марія Крамаренко розповіла про свій дебют у Перечині:

– Десять років проводила екскурсії у залах Миколаївського краєзнавчого музею. Сьогодні вперше провела відкриту екскурсію. На вулиці важче розповідати, як у залі, – накладається звук автотранспорту.

Місто має давню історію. До заходу готувалася заздалегідь, вивчала історію Перечина. Інформацію черпала із доступних джерел, зокрема, із книжки «Перечин». Базову дала Маріанна Михайлівна.

– Як бачите, на екскурсію прийшло мало людей, та й місцеві не дуже часто відвідують музей. Це Вас не засмучує?

– По-перше, Перечин – невеликий населений пункт, а Миколаїв – обласний центр, до нього приходить багато людей з інших областей. До повномасштабної війни у нашому місті був потік туристів. Автобуси приїжджали з Кривого Рогу, Запоріжжя, Одеси, Львова. Приїжджає автобус із 50 чоловік, формували п’ять груп по десять чоловік. Так, ми дотримувалися карантинних вимог. Образно кажучи, екскурсоводи дихали у спину один одному. Протягом години треба було провести екскурсію по всьому музею, розповісти про експозиції, тому доводилось говорити дуже швидко. У вихідні бабусі з онуками приходили.

У роботі впроваджуватиму набутий досвід, хочу, щоб люди приходили, щоб їм було цікаво, пробудити у них інтерес до історії рідного міста, району, життя та побуту предків.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора