До Перечина привезли мощі святого Шарбеля з Лівану

Вчора, 25 березня, до греко-католицького храму святого Миколая Чудотворця Перечина привезли мощі святого Шарбеля. Транспортували їх з Іршави. Як повідомив настоятель церкви отець Мирослав, наразі по Закарпаттю проходить паломництво мощей.

Святий Шарбель з Лівану – великий арабський католицький святий та чудотворець. До нього звертаються з молитовними проханнями не тільки християни, а й мусульмани. Відомо багато фактів чудесних зцілень за посередництвом цього великого католицького Святого.

Усі бажаючі можуть приклонитися та помолитися біля мощей протягом трьох днів, до понеділка.

27 березня, у Хрестопоклонну неділю, відбудеться Хресна дорога на гору Гурка з мощами святого.

Довідково

Шарбель Махлуф (при народженні Юсеф Махлуф, нар. 8 травня 1828, Біква Кафра, Ліван – пом. 24 грудня 1898, Аная, Ліван), також відомий як святий Шарбель – арабський священник і монах, чудотворець з Лівану, мароніт. Прожив 70 років. Чернечому життю віддав 47 років, 23 із яких прожив схимником. 9 жовтня 1977 року священомонаха-мароніта Шарбеля зараховано до Сонму Святих. Під час канонізації цього ліванського духовного подвижника Папа Римський Павло VI назвав його одним із найбільших святих XX століття.

Чернече ім’я, яке прийняв Юсеф Махлуф – Шарбель (Сарбелій) – було взято ним на честь антіохійського мученика II ст. і складається з коренів зі значенням «цар» і «Бог».

Біографія

Юсеф був четвертою дитиною в сім’ї простих селян Антуана і Бригітти Маклуфів. Ця сім’я була дуже побожною, працелюбною і аскетичною. В домі Маклуфів особливо шанували Діву Марію. Усією сім’єю ходили на Службу Божу до місцевої церкви, суворо зберігали дні посту, обов’язково дотримувалися християнських свят.

У віці 23 років вступив до монастиря Ліванської Пречистої Діви на півночі від міста Бібльос і розпочав свій новіціат.

У ті часи, як і зараз, у Лівані налічувалося приблизно сімдесят маронітських монастирів, довкола яких було зосереджене усе релігійне і культурне життя нації. Тут вивчали не лише богослов’я, але й необхідні ремесла, впроваджували найновіші технології обробки важкої, своєрідної ліванської землі. Словом, у народі монахів вважали справжніми просвітителями, яких Сам Господь прислав до людей. Два роки суворого послуху у відомих Мейфукському й Аннайському монастирях справді були двома напруженими роками. Селянський гарт і непорушна віра в Господа допомагали юному Шарбелю гідно витримувати життя новіціанта: по п’ять-сім разів на день брати участь у Богослужіннях, вставати опівночі до Всеношної, вдень пасти на гірських схилах худобу, працювати, поки не стемніє, на виноградниках, де він не дозволяв собі з’їсти навіть гроно винограду. Він виконував столярні роботи, вичиняв шкіри, носив із гірських схилів величезне каміння і шліфував його. Після двох років новіціту в 1853 році його відправили до монастиря святого Марона, де він склав чернечі обіти.

Чернече життя

Після складання обітів Шарбеля перевели до монастиря Кіфан, де він вивчав філософію та богослов’я. Священицькі свячення відбулися у 1853 році і після них його знову переводять до монастиря святого Марона. Наступні 16 років у монастирі він виконував свої монаші обов’язки та священицьку службу. В 1875 році Шарбелю дали дозвіл на пустельницьке життя на горі Аннай, поблизу монастиря, у печері святих Петра і Павла. Наступні 23 роки самітницького життя він прожив у дусі цілковитої відданості Богові.

Смерть пустельника

16 грудня 1898 року під час відправи Божественної Літургії о.Шарбелю стало погано. Інсульт та параліч розбив його тіло. Наступні вісім днів знаходився при свідомості, а в Надвечір’я Різдва 1898 року закінчив свій земний шлях.

Чудесні дарунки після смерті

Коли через 50 років після його смерті відкрили гріб, то не виявили жодного тління, як у людини, що просто заснула. Із нетлінного тіла святого десятки років лилася дивовижна священна цілюща патока, яка за століття аж по вінця наповнила дві труни. Багато її витекло просто на землю. Маса цієї рідини перевищувала масу тіла Шарбеля.

Факти зцілення

Отець Шарбель не лише володів здатністю жити у мирі й дружбі з дикими звірами, рятувати людей від стихійних лих, а й зцілювати хворих. Двадцять тисяч зцілень за молитвами до нього відбулося вже після його смерті. А скільки їх залишилось в тайні?

Шарбель і Україна

Про життя і дива святого отця Шарбеля написано чимало книг. Вони є не лише цікавими для читання, але й своєрідними ліками для душі і навіть тіла. У 2018 році маронітська община України урочисто перенесла частину мощей святого Шарбеля у костел святого Олександра в Києві. Щосереди на вечірній службі вшановують святого Шарбеля окремою молитвою та є можливість поклонитися реліквії з його мощами.

Канонізація

Маронітська церква, до якої належав отець Шарбель, звернулася до Святого Престолу з проханням про його канонізацію за уставом західної Церкви. З 1926 по 1928 рік відбувся так званий«інформативний процес». Місцевий єпископ збирав дані про святість життя Шарбеля і чудеса, здійснені за його молитвами. Вся документація була надіслана до Риму, і почався так званий«апостольський процес». Знову були зібрані свідчення свідків, і в червні 1956 року було офіційно підтверджено, що життя Шарбеля Маклуфа було дійсним подвигом і відрізнялося християнськими чеснотами. Потім були розглянуті і чуда, що здійснювалися за заступництвом Слуги Божого Шарбеля. Для беатифікації потрібен неспростовний доказ як мінімум двох зцілень, які не піддаються науково-медичному поясненню: без цих чудес Церква не може виносити ухвали про беатифікацію.

У листопаді 1965 року були офіційно визнані непоясненними чудесні зцілення черниці Марії Абель Камарі, яка 14 років страждала важкою хворобою шлунку, і Олександра Обеїда, який неймовірним чином прозрів після 13 років сліпоти. Обидва зцілення сталися за молитвами до Шарбеля Маклуфа. Отже, 5 грудня 1965 року в Соборі Св. Петра отець Шарбель був зарахований до лику Блаженних. А для завершення процесу канонізації – останнього етапу визнання його Святим Вселенської Церкви необхідний був доказ ще одного чуда. Серед багатьох чудес для експертизи вибрали зцілення від ракуМаріам Ассаф Ауад. Воно і послужило останнім свідченням для підписання Павлом VI Декрету про канонізацію.

Католицька церква відзначає день святого Шарбеля 24 липня.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора