Як юні астрономи в Ужгороді за сонячним затемненням спостерігали

10 червня жителі частини Північної півкулі Землі – деяких територій Канади і Якутії в Росії – мали змогу спостерігати рідкісне астрономічне явище – кільцеподібне сонячне затемнення. Місяць закрив Сонце, залишивши лише тонку смужку краю сонячного диска.

Найкраще затемнення було видно в Арктиці. Іще на значних територіях Північної півкулі затемнення можна було спостерігати як часткове, без кільцеподібної фази. Спостерігати це затемнення, але без «вогняного кільця», частково можна було і в Україні.

В Ужгороді воно почалося о 13.11, а максимальної фази досягло о 14.40.

Спостерігали за ним юні астрономи Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка під чуйним керівництвом Віктора Гануса, вчителя фізики та астрономії.

– Моє повідомлення учасникам астрономічного гуртка про таку неординарну подію викликало жвавий інтерес і ми приступили до підготовки. Учні не тільки вивчали теорію та цікаві факти, але й практикувалися у поводженні з телескопом, світлофільтрами, дзеркальною цифровою фотокамерою з телеоб’єктивом, – розповідає Віктор Ганус, який веде гурток астрономії в лінгвістичній гімназії ще з 1984 року, відколи почав там працювати.

Гурток відвідують учні від 7-го і до 11-го класів. Утім, основний контингент – учні молодших класів, оскільки це дуже допитливий вік.

На гуртку діти мають змогу спостерігати у телескоп за зоряним небом, місячним затемненням тощо. Тож вдало поєднують теоретичний матеріал з практичним. Окрім того на гуртку відбувається не тільки популяризаційна робота, як цей захід, але й наукова. Учні лінгвістичної гімназії беруть участь в Малій академії наук України. Деякі з них вже стали не тільки переможцями міських та обласних олімпіад, але й Всеукраїнських конкурсів.

– За своє життя я бачив багато часткових затемнень, – пригадує Віктор Ганус. – За мого життя повного сонячного затемнення в Ужгороді не було, оскільки крайнє відбувалося у 1842 році, а наступне в Ужгороді буде вже у наступному столітті. Варто зазначити, що у 2075 році Ужгород потрапляє у смугу кільцеподібного затемнення. Утім, найбільше мене вразило навіть не часткове сонячне затемнення, а місячне затемнення у 2018 році. Були сприятливі погодні умови, тому кривавий місяць було видно дуже гарно. Утім, найбільшим досягненням вважаю те, що мені вдалося спостерігати дуже рідкісне явище – покриття астероїдом зорі. Це було у 2019 році. На основі цього ми підготували роботу в Малу академію наук, яка була визнана у той рік, як найкраща експериментальна робота. Тож я пишаюся своїми учнями. Адже без їхньої наполегливості та бажання у нас би нічого не вийшло.

Дійсно ентузіазму юних астрономів можна було позаздрити. Завдання чітко між собою поділили. До прикладу, Антон Грицищук, учень 5 (9) -Г класу фотографував перебіг явища за допомогою власних телескопа і фотокамери. На даний момент – це гуртківець з найбільшим досвідом. Учні 3 (7) -В кл. Фечо Богдан та Бежинець Тимур – початківці, але успішно виконали поставлене завдання: відеозйомка окремих фаз затемнення 2-х секундними фрагментами кожні щочотири хвилини.

– Мені дуже цікаво відвідувати цей гурток. Ми досліджуємо багато цікавих речей з астрономії, але не тільки. Бачили вже у телескоп Юпітер, Сатурн, зорі. Ми також обговорюємо на гуртку різні фізичні явища, як працюють різні винаходи людства. Тому мені дуже подобається, – розповідає Богдан Фечо.

Дивитися на Сонце незахищеним оком або в телескоп без спеціальних сонячних світлофільтрів небезпечно. Тож навіть ужгородці, які приєднувалися до юних астрономів, були озброєні спеціальними скельцями.

Христина БІКЛЯН